Зеленче (Кам'янець-Подільський район)

Зеле́нче — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Зеленче
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Дунаєвецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA68020050200012673
Основні дані
Засноване	XV ст.; до 1469
Населення	1378
Площа	4,69 км²
Густота населення	293,82 осіб/км²
Поштовий індекс	32408
Телефонний код	+380 3858
Географічні дані
Географічні координати	48°56′30″ пн. ш. 26°43′23″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	335 м
Місцева влада
Адреса ради	32400, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50
Карта
Зеленче
Зеленче
Мапа
Зеленче у Вікісховищі

Назва

Існує дві місцеві легенди про назву села. Перша, що вона походить від слова "зелене", оскільки село потопає у садах. А за другою, назву пов'язують зі землевласником паном Зеленецьким, від якого, тай пішла назва поселення.

Географія

Розташоване на річці Мукша, за 40 кілометрів автодорогами від районного центру міста Кам’янець-Подільський.

Село Зеленче складалось з таких кутів: Порошівка та Циганівка Зеленецька, з присілка Косилово або Якубівка.

Історія

Національний банк репресованих

У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Панівці, Врублівці, Зеленче та інші були в управлінні Петра Кердея^[1]. Ці поселення, включно зі Зеленчим, були надані Кердею королем Владиславом III.

Зеленче згадується як поселення в 1493 році, тоді тут нараховулося 20 дворів. Згідно праць Юхима Сіцінського квадратне замчище Зеленча було обведене валом.

У 1530 році село було розорене татарами, відновилось 1542 році.

У 1565 році село належало поміщикам Зеленецькому та Сковородинській.

У XVIII ст. в Зеленчі було дві греко-католицькі церкви: Здвижинська та Дмитрівська. Церква святого Дмитра на Погнишевщині заснована десь в 1725 року, була дерев'яна триверха споруда, крита гонтою, своє існування припинила після 1810 року з приходом Російської імперії. Церква Здвиження на Грабівщині збудована десь після 1719 року, була невелика дерев'яна триверха споруда. Нова церква збудована в 1767 року була дерев'яна триверха споруда, функціонувала до 1884 року. Як і багато інших подільських храмів після загарбання Російською імперією греко-католицькі церкви насильно переводились у православні. Так, православна церква Казанської ікони Божої матері була закладена в 1845 року, збудована в неоросійському стилі в 1884 році.

1905 році біля Зеленча існувало окреме село Циганівка Зеленецька.

Під час визвольних змагань (1917—1921) було у складі Української Народної Республіки, після чого було окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.

У кінці 40-х — на початку 50-х років село було пов'язане з діяльністю загонів Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН. В 1943-1945 роках Петро Щербатий (псевдо «Волох») очолював повстанський загін, утворений з місцевих мешканців. Повстанці збирались в хаті сім’ї Щербатих, на хуторі Косилів, у лісі між селами Зеленче та Нестерівці, де в садибі лісника Михайла Бомби зупинялися повстанські загони УПА, проводились вишколи.^[2]

4 листопада 1951 року селі Зеленче хаті сім’ї Павлюка сталась трагічна подія, аби не потрапити на енкаведистські тортури, прийняли отруту молоді люди: Матляк Фросина, Павлюк Антоніна, Павлюк Катя, Матляк Люся.^[3]

З 24 серпня 1991 року село Зеленче в складі незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Дунаєвецької міської громади^[4].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району^[5].

Населення

Населення по перепису 2001 року складало 1378 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1369	99.35 %
російська	8	0.58 %
румунська	1	0.07 %
Усього	1378	100 %

Історичні місця

• Галявина — центр підпільного руху на Дунаєвеччині серед Нестеровецького лісу. Хата лісника Михайла Бомби знаходилась серед лісу і це відігравало важливу роль для повстанців.
• Будинок залізничника — конспіративна квартира з літа 1943 по осінь 1944 року, де працював Іван Кріль.
• Будинок Петра Щербатого — конспіративна квартира, де збирались ОУНівці: Володимир Петров, Іван Глевич, Василь Шевчук та інші.

Відомі люди

В селі народилися

• Рогульський Франц Миколайович (нар.1916 — †1985) — полковник авіації РА, Герой Радянського Союзу.
• Угринович Олег Анатолійович (1977—2015) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Щербатий Петро Матвійович — провідник Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН, вчителював у місцевій школі.^[6]

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)

Галерея

• 
  Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан