Зельдич Любов Яремівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зельдич.

Любов Яремівна (Єреміївна) Зельдич (3 липня 1897, Горохів — 29 серпня 1965, Київ) — українська лікарка-педіатр, педагог. Доктор медичних наук (1959), професор (1961). Дослідниця діагностики та лікування дитячого ревматизму, патологій печінки та жовчних шляхів у дітей.

Любов Зельдич
Народилася	3 липня 1897(1897-07-03) Горохів, Російська імперія
Померла	29 серпня 1965(1965-08-29) (68 років) Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський медичний інститут (1922)
Галузь	педіатрія
Заклад	Київський медичний інститут (1932—1965)
Посада	доцент, професор, завідувачка кафедри
Вчене звання	професор (1961)
Науковий ступінь	доктор медичних наук (1959)
Відомі учні	Олена Лук'янова, Інгретта Багдасарова, Микола Пєший, Валентина Отт
Членство	членкиня правління Київського наукового товариства педіатрів
Відома завдяки:	дослідженням діагностики та лікування дитячого ревматизму, патологій печінки та жовчних шляхів у дітей

Майже 35 років — наукова співробітниця та педагог Київського медичного інституту (1932—1965), протягом року — завідувачка кафедри госпітальної педіатрії. Учениця професорів Євгена Скловського та Олександра Лазарева^[1].

Життєпис

Народилась 3 липня 1897 року в містечку Горохів (теперішня Волинська область).

У 1922 році закінчила Київський медичний інститут (КМІ), учениця професорів Євгена Скловського та Олександра Лазарева. Відтоді працювала лікаркою^[2].

З 1932 року — наукова співробітниця та педагог кафедри дитячих хвороб КМІ. З 1946 року працювала на кафедрі госпітальної педіатрії під керівництвом Льва Фінкельштейна. Після його смерті у 1948 році протягом декількох місяців очолювала кафедру^[1].

У 1959 році здобула науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Особенности течения ревматизма у детей: материалы к клинике и патогенезу». Через два роки затверджена у вченому званні професора^[3].

Дослідниця діагностики та лікування дитячого ревматизму, патологій печінки та жовчних шляхів у дітей. Постійна авторка часопису «Педіатрія, акушерство та гінекологія»^[4]. Членкиня Ревматологічного комітету Міністерства охорони здоров'я УРСР, членкиня правління Київського наукового товариства педіатрів^[3]. Серед учнів Любові Зельдич — доктори наук Олена Лук'янова, Інгретта Багдасарова, Микола Пєший, Валентина Отт тощо.

Могила Любові Зельдич, Байкове кладовище

У 1964 році, після смерті професора Олени Хохол, протягом року до своєї смерті керувала кафедрою госпітальної педіатрії. Померла на 69-му році життя 29 серпня 1965 року. Похована разом із чоловіком на Байковому кладовищі (інтернаціональна частина, ділянка № 4, 50°25′3.07″ пн. ш. 30°30′24.24″ сх. д.).

Науковий доробок (частковий)

• Изменение проницаемости капилляров при ревматизме у детей // Педиатрия. 1953. № 2
• Порушення капілярного кровообігу при ревматизмі у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 1954. № 4
• Профилактика и выявление ревматизма у детей / Сост.: проф. В. Г. Балабан, доц. Л. Е. Зельдич. — Киев: [б. и.], 1957. — 16 с.
• Особенности течения ревматизма у детей: материалы к клинике и патогенезу: диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук / Киевский ордена Труд. Красного Знамени мед. ин-т им. акад. А. А. Богомольца. — Киев: [б. и.], 1959.
• Застосування оксигемометрії у дітей, хворих на ревматизм // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 1962. № 4