Земля Іштар

Земля Іштар (лат. Ishtar Terra) — один із основних гірських регіонів («континентів») Венери. Перший серед них за висотою, але другий за площею (поступається Землі Афродіти)^[1]. Названий на честь аккадської богині Іштар. Міжнародний астрономічний союз затвердив цю назву 1979 року^[2].

Карта висот Землі Іштар (червоне — височини, синє — низовини)

<div style="font-size: 90%; line-height:100%; position: relative; top: -0.45em; width: 150px; top:Помилка виразу: неочікуваний оператор *px; left: -78px; text-align: center;">

Земля Іштар на карті Венери

Загальний опис

Земля Іштар лежить у північній півкулі планети. Координати її центру — біля 65° пн. ш. 10° зх. д.^[1]. Вона тягнеться приблизно на 2500 км із півночі на південь та на 8000 км із заходу на схід, а її площа складає 8,5 млн км^2[3] (дещо більше за площу Австралії і дещо менше за площу США).

На півночі Земля Іштар межує з рівниною Снігуроньки, на заході — з рівниною Лібуше, на південному заході — з рівниною Седни, на півдні — з рівниною Берегині, на південному сході — з рівниною Леди, на сході — з рівниною Аудри.

Деталі поверхні

Основні частини Землі Іштар дуже різні^[3]. Це гори Максвелла в центрі, плато Лакшмі на заході та тесера Фортуни на сході^[1][4].

Гори Максвелла є найвищою гірською системою Венери: вони височіють над середнім рівнем поверхні планети на 10–11 км. На захід від них починається високогірне плато Лакшмі, вздовж країв якого тягнуться й менші гірські хребти — гори Фрейї на півночі, гори Акни на північному заході та гори Дану на південному сході. На південному заході плато обривається уступом Вести. Зі східного боку гори Максвелла переходять у тесеру Фортуни — місцевість зі своєрідним складно перетятим рельєфом.

У формуванні рельєфу Землі Іштар брали участь і тектонічні, і вулканічні процеси; є там і сліди астероїдних ударів. Її гірські хребти мають тектонічне походження, а поверхня плато Лакшмі — вулканічне. На цьому вкритому лавою плато стоять два великі, хоча й низькі вулкани — патера Сакаджавеї та патера Колетт. У горах Максвелла лежить 100-кілометровий імпактний кратер Клеопатра, з якого колись витекло чимало розплавлених порід^[3].