Земля без хліба

«Лас-Урдес. Земля без хліба» (ісп. Las Hurdes, tierra sin pan) — документальний фільм іспанського режисера Луїса Бунюеля, знятий 1933 року. Бунюель представив радикальну картину занепаду комарки Лас-Урдес^[en] (провінція Касерес на південному заході Іспанії).

Земля без хліба
фр. Terre sans pain
Жанр	псевдодокументальний фільм, німе кіно, короткометражний фільм[1] і документальний фільм[1]
Режисер	Луїс Бунюель
Продюсер	Луїс Бунюель і Ramón Acínd
Сценарист	Луїс Бунюель, Pierre Unikd і Ramón Acínd[2]
У головних ролях	Abel Jacquind і Alexandre O'Neilld
Оператор	Елі Лотарd
Композитор	Даріус Мійо
Тривалість	30 хв.
Мова	французька
Країна	Іспанія  Франція
Рік	1933
IMDb	ID 0023037

Сюжет

Фільм починається з короткого коментаря, який повідомляє, що Лас-Урдес^[en] — це земля, де люди ведуть постійну боротьбу за існування, а перша дорога, що пов'язує регіон із зовнішнім світом, з'явилася 1922 року. Потім іде коротка розповідь про містечко Ла-Альберка, яке не входить до Лас-Урдесу. У фільмі показано традиційне змагання Ла-Альберки, в ході якого юнаки мають на повному скаку відірвати голову півня, підвішеного за ноги.

Після цього оповідь переходить безпосередньо до Лас-Урдесу. Представлення Лас-Урдесу Бунюель починає з розповіді про долину Лас-Батуекас^[es] і руїни монастиря. Потім він змінює тон і, починаючи з цього моменту, під акомпанемент Четвертої симфонії Брамса перед глядачем одна за одною проходять картини злиднів та розпачу, в яких живуть мешканці Лас-Урдесу, які страждають від недоїдання та хвороб. Воду з місцевої річки п'ють одночасно діти та свині, і в ній же перуть білизну. Багато дітей із місцевої школи — сироти з притулку в сусідньому місті, яких беруть на виховання, щоб отримувати плату за їх утримання. В іншому селі через недоїдання багато мешканців страждають на зоб (у кадрі показано жінку з характерним збільшенням на горлі). Декількома сценками Бунюель проводить паралелі між буденністю смерті людей і тварин у Лас-Урдесі.^[3] В останніх сценах фільму Бунюель показує трьох ідіотів (коментар повідомляє, що вони нерідкі в Лас-Урдесі через злидні, голод і інцест), похорон дівчинки, труну якої потрібно кілька днів нести і сплавляти річкою до найближчого цвинтаря, і бідну обстановку будинків місцевих жителів.

Фільм закінчується двома фразами, що перегукуються. Першу вимовляє беззуба стара: «Ніщо не допомагає жити так, як думка про смерть». Друга — це авторський коментар Бунюеля: «Після двох місяців, проведених у Лас-Урдесі, ми залишили цю область». Коментар натякає на те, що так само Лас-Урдес покинув і уряд країни.^[4]

Історія створення

Гірську область Лас-Урдес^[en] на початку 1930-х років вважали символом відсталості Іспанії. Бідність місцевих селян живописала преса, а 1927 року працю про регіон опублікував французький іспаніст Моріс Лежандр^[fr]. Саме Лежандр надихнув Бунюеля на створення фільму.^[5]

У 1932 році гурт сюрреалістів, до якого входив Бунюель, розпався через політичні розбіжності. Бунюель, Андре Бретон, Луї Арагон, майбутній співавтор сценарію «Лас-Урдес» П'єр Унік^[es] та деякі інші сюрреалісти мали ліві погляди та розглядали сюрреалізм як спосіб перетворення суспільства.^[6] Новим фільмом Бунюель розраховував так само шокувати публіку, як йому це вдалося зробити «Андалузьким псом» і «Золотим віком», і в цьому сенсі режисер теж вважав його сюрреалістичним твором. Зйомки профінансували іспанські анархісти, зацікавлені в тому, щоб привернути увагу до тяжкого становища естромадурських селян. За словами Бунюеля, гроші на фільм дав його товариш, діяч культури та анархо-синдикаліст Рамон Асін^[es], який виграв їх у лотерею. До лівого руху належали також помічник режисера Рафаель Санчес Вентура^[es] та оператор Елі Лотар^[en].^[7]

Бунюель уперше показав «Землю без хліба» у грудні 1933 року на приватному заході в мадридському Паласіо де ла Пренса^[en], особисто озвучивши авторський текст. Публіка, серед якої були багато мадридських інтелектуалів, зустріла фільм досить прохолодно.^[8] Незабаром правий уряд Другої республіки заборонив фільм. Заборону зняли після приходу до влади Народного фронту, але подальший початок Громадянської війни та перемога Франко унеможливили вихід фільму в Іспанії. Вже 1936 року з'явилися англійська та французька звукові доріжки, але іноземний прокат супроводжували цензурні обмеження. Вперше повну версію фільму продемонстровано 1965 року.^[7]

Теми та художні особливості

Режисер і критик Адоніс Кіру^[en] зауважив, що «Земля без хліба» побудована на повторенні однієї й тієї ж схеми: автор повідомляє глядачеві якусь шокувальну інформацію, потім додає щось, що засіває зерно надії на краще, але потім знищує цю надію. Таким чином, у глядача складається враження, що жителі Лас-Урдесу існують у постійній боротьбі за краще життя, але не можуть вирватися з порочного кола бідності.^[9]

Зігфрід Кракауер вважав, що починаючи з цієї стрічки режисер перейшов від «своїх сюрреалістичних пошуків до розкриття жахливої сутності самої реальності». На його думку, цей фільм випущено тоді, коли рух кіноавангарду підійшов до свого кінця: «цей страшний документальний фільм оголив глибини людських лих, передбачив найближче майбутнє, що принесло людям невимовні жахи і страждання».^[10]

Бунюель протягом усього життя був послідовним критиком релігії та церкви, і «Земля без хліба» не стала винятком. У фільмом розкидано начебто випадкові натяки на роль релігії в історії регіону: багато прибрана церква, руїни монастиря кармелітів, напис над входом до будинку. Все це має навести глядача на думку, що долі жителів багато років були пов'язані з церквою, яка тепер їх покинула.^[11]

Декілька сцен у фільмі є не документальною хронікою, а постановкою. Так, для сцени з падінням кози з крутої скелі коза застрелили (у кадрі видно дим від пострілу). Для того, щоб у ще одному епізоді зобразити напад бджіл на осла, режисер використав хвору тварину, яку обмазали медом. Зрештою, показане у фільмі немовля було не мертвим, а спало.^[8][12] Гвінн Едвардс (Gwynne Edwards) вважає, що постановочні сцени додано перш за все для економії та наочності, оскільки становище селян в Лас-Урдесі в цілому було саме таким, яким його показано у фільмі.^[8]

Вплив

Фільм Бунюеля зробив область Лас-Урдес широко відомою не лише в Іспанії, а й у світі та багато в чому визначив її образ. Сучасні жителі Лас-Урдесу вважають фільм свого роду «чорною легендою».^[12]

2018 року відбулася прем'єра іспанського повнометражного анімаційного біографічного фільму «Бунюель у лабіринті черепах^[en]», присвяченому роботі Бунюеля над фільмом про Лас-Урдес.