Земченко Сергій Владиленович

Сергій Владиленович Земченко (рос. Сергей Владиленович Земченко; нар. 31 травня 1961, Ангарськ, Іркутська область, СРСР) — радянський та український хокеїст, крайній нападник. Майстер спорту міжнародного класу СРСР.

Сергій Земченко
Особові дані
Повне ім'я	Земченко Сергій Владиленович
Народження	31 травня 1961(1961-05-31) (64 роки) Ангарськ[1], Іркутська область, СРСР
Зріст	176 см
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
до 1978	«Єрмак» (Ангарськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1978–1980 «Єрмак» (Ангарськ) 72 (32) 1980–1988 «Сокіл» (Київ) 322 (85) 1987–1988 ШВСМ (Київ) 6 (5) 1988–1989 «Лада» (Тольятті) 68 (19) 1989–1991 «Салават Юлаєв» (Уфа) 75 (16) 1990–1991 «Подгале» (Новий Торг) ? (?) 1993–1994 «Спішська Нова Вес» 27 (7) 1995–1997 «Сокіл» (Київ) 74 (21) 1997–1998 «Беркут» (Київ) 3 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1986 СРСР 1 (0) 1997 Україна 5 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

Вихованець ангарського хокею. Разом з Андрієм Земком розпочинав у дитячій команді «Чайка» під керівництвом Льва Анісімова. Брав участь у турнірі «Золота шайба». Згодом обох хлопців запросили до юнацької команди «Єрмака». Тренер В'ячеслав Соколов створив атакувальну ланку Земченко — Земко — Овчинников, і в такому складі вона виступала за сибірський клуб, київський «Сокіл» та молодіжну збірну Радянського Союзу. У команді майстрів «Єрмака» дебютував у 17 років. За два сезони виступів у другій лізі закинув 32 шайби.

Навесні 1980 року його запросили до «Сокола», а Земко й Овчинников приєдналися до команди влітку. У складі молодіжної збірної СРСР здобув бронзову нагороду на чемпіонаті світу 1981 року в Німеччині. На турнірі провів п'ять матчів і тричі вразив ворота суперників. Наступного сезону встановив особистий рекорд результативності — 18 голів у лізі. Протягом усього часу був основним гравцем київського клубу. Вніс вагомий внесок у здобуття бронзових медалей чемпіонату 1984/85. За «Сокіл» виступав до 1988 року. Всього у вищій лізі провів 322 матчі, закинув 85 шайб, зробив 47 результативних передач.

За підсумками сезону 1985/86 був обраний до переліку 34 кращих хокеїстів країни^[2]. 2 вересня 1986 року в Стокгольмі захищав кольори національної збірної. Радянські хокеїсти перемогли господарів майданчика у товариському поєдинку з рахунком 2:1.

В чемпіонаті 1987/88 провів шість матчів за інший київський клуб — ШВСМ, який виступав у першій лізі. Наступного сезону захищав кольори «Лади» з Тольятті. З 1989 по 1991 рік був гравцем уфимського «Салавата Юлаєва». Всього у першій лізі провів 149 матчів, закинув 40 шайб, зробив 30 результативних передач.

У 90-х роках виступав за «Подгале» (Новий Торг, Польща), «Спішська Нова Вес» (Словаччина) і київські «Сокіл» та «Беркут». Завершив виступи на хокейному майданчику в сезоні 1997/98. У складі національної збірної України провів п'ять матчів на чемпіонаті світу 1997 року (дивізіон С).

Тренерська діяльність

1999 року переїхав до Іспанії, де розпочав тренерську діяльність. Спочатку працював з юнацькими командами. З 2001 по 2005 очолював клуб «Хака», чотириразового чемпіона країни. Входив до тренерського штабу юнацької команди московського клубу «Крила Рад» (2005–2009). Працював у команді «Алмаз» (Череповець) із Молодіжної хокейної ліги. З 2013 року тренер-селекціонер череповецької «Сєвєрсталі»^[3].

Його сини, Ігор і Гнат, пішли батьківським шляхом — стали хокеїстами^[4][5].

Досягнення

• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1985
• Бронзовий призер молодіжного чемпіонату світу (1): 1981

Статистика

Статистика виступів у вищій лізі чемпіонату СРСР.

Сезон	Команда	Ліга	І	Г	П	0	Штр
1980/81	«Сокіл» (Київ)	вища	34	5	4	9	20
1981/82	«Сокіл» (Київ)	вища	52	18	5	23	30
1982/83	«Сокіл» (Київ)	вища	44	11	5	16	24
1983/84	«Сокіл» (Київ)	вища	43	10	9	19	10
1984/85	«Сокіл» (Київ)	вища	35	6	2	8	18
1985/86	«Сокіл» (Київ)	вища	34	13	8	21	22
1986/87	«Сокіл» (Київ)	вища	40	13	9	22	22
1987/88	«Сокіл» (Київ)	вища	40	9	5	14	8
Усього у вищій лізі СРСР			322	85	47	132	154