Зенітний вогонь

Зені́тний вого́нь або вого́нь за́собів ППО — вид вогню, стрільба з різних видів зброї на ураження цілей; один з основних засобів знищення противника у бою у повітрі із застосуванням боєприпасів у звичайному спорядженні з метою нанесення ураження повітряному противнику, відбиття його ударів в інтересах завоювання нашими ВПС панування у повітрі і збереження боєздатності військ, що прикриваються для активного і успішного виконання поставлених ним бойових задач.

Радянські зенітники ведуть вогонь. Ленінград. 1941

Бомбардувальник В-24 підбитий зенітним вогнем. Італія. 10 квітня 1945

Американська обслуга зенітної гармати Бофорс часів Другої світової війни

Зміст

Ефективність зенітного вогню досягається високою точністю (влучністю), раптовістю відкриття, зосередженням на найважливіших цілях, широким маневром і умілим управлінням вогнем. У сучасне поняття «зенітний вогонь» включається також стрільба (пуски) ракетами у звичайному спорядженні.

Зенітний вогонь на ураження повітряних цілей ведуть зенітно-ракетні війська, зенітна артилерія і зенітні кулемети всіх родів військ (сил). При цьому зенітний вогонь зосереджується на одній цілі або розподіляється по кількох цілях. Зенітна артилерія і зенітні кулемети можуть застосовувати також загороджувальний вогонь. Зенітний вогонь по повітряних цілях ведуть зі своєї зброї і мотострілецькі підрозділи.

Див. також

• Міномет
• Самохідна артилерійська установка
• Батарея артилерійська

Посилання

• Зенитная артиллерия
• Зенитная артиллерия [Архівовано 22 червня 2010 у Wayback Machine.]