Зносостійкість

Зносості́йкість (рос. износостойкость; англ. wear resistance; нім. Verschleissfestigkeit f) — властивість матеріалу чинити опір зношуванню за визначених умов тертя, яка оцінюється величиною, оберненою швидкості зношування чи інтенсивності зношування^[1][2].

Швидкість зношування — відношення величини зносу до часу зношування^[2].

Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до шляху тертя, вздовж якого відбувалося зношування^[2].

Шлях тертя — відстань, що проходить точка поверхні тертя одного тіла по поверхні іншого тіла^[2].

Зносостійкість залежить від виду, складу і структури матеріалу, твердості поверхневих шарів, шорсткості і технології обробки деталі, контактних зусиль, стану і наявності змащування у зоні контакту поверхонь тертя.

Відносна зносостійкість — безрозмірний показник, що характеризує співвідношення абсолютних величин зносу двох матеріалів, один з яких прийнятий за еталон.

Див. також

• Знос
• Зношування
• Зносостійкі матеріали
• Зносостійкі сталі
• Абразивність