Золотарьов Анатолій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Золотарьов.

Анато́лій Іва́нович Золотарьо́в (нар. 1 липня 1934(19340701), село Годунівка — 15 травня 2006) — останній міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР, заслужений працівник промисловості України, народний депутат України 2-го скликання.

Анатолій Іванович Золотарьов
Народився	1 липня 1934(1934-07-01) село Годунівка
Помер	15 травня 2006(2006-05-15) (71 рік) Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1958)
Посада	народний депутат України[1]
У шлюбі з	Олена Миколаївна
Діти	син Вадим
Нагороди	Заслужений працівник промисловості України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Верховна рада України
2 скликання
	11.05.1994	—	03.09.1996

Життєпис

Народився 1 липня 1934 (село Годунівка, Глухівський район, Сумська область) в родині службовців; українець; дружина Олена Миколаївна (1935) — викладач педагогічного училища; син Вадим (1961) — старший науковий працівник Харківського інституту радіоелектроніки НАН України.

Освіта: Київський політехнічний інститут (1958), гірничій інженер.

Народний депутат України 2-го скликання з серпня 1994 (2-й тур), Лебединський виборчій округ № 352 Сумська область, висунутий трудовим колективом. Член Комісії з питань Чорнобильської катастрофи. Член групи «Незалежні». 3 вересня 1996 — Верховна Рада України достроково припинила повноваження народного депутата^[2].

• З 1958 — гірничій майстер шахти «Кочегарка», Донецька область.
• 1959—1962 — начальник цеху, головний інженер Заруцького вапняного заводу, Сумська область.
• З 1962 — начальник Харківського цегельного заводу «Комсомолець».
• 1964 — начальник кам'яно-щебеневого заводу в селі Підстепне Дніпропетровській області.
• З 1965 — директор Харківського цегельного заводу «Комсомолець».
• З 1968 — керівник тресту «Харківбудматеріали».
• З січня 1976 — генеральний директор об'єднання «Харківбудматеріали».
• З липня 1979 — директор Харківського плиткового заводу.
• З квітня 1986 — заступник Міністра промисловості будівельних матеріалів УРСР, з липня 1990 до ліквідації посади — Міністр.
• липень 1991-21 лютого 2000 — голова Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів (Укрбудматеріали)^[3].

Помер в травні 2006.

Нагороди

• Заслужений працівник промисловості України (червень 1994)^[4].
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1984).
• Орден Трудового Червоного Прапора (1986).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (лютий 2000)^[5].

Державний службовець 1-го рангу (червень 1994)^[6].