Золотарьов Микола Гаврилович

Микола Гаврилович Золотарьов (псевдонім — Микола Якутський; нар. 22 листопада 1908, Харбалахський насліг — пом. 11 грудня 1995, Тирасполь) — якутський письменник; член Спілки письменників СРСР з 1946 року^[2].

Золотарьов Микола Гаврилович
Народився	9 (22) листопада 1908 або 9 листопада 1908(1908-11-09)[1]  Верхньовілюйський улус, Якутська область, Російська імперія
Помер	11 грудня 1995(1995-12-11)[1] (87 років)  Тирасполь
Країна	Російська імперія  СРСР  Росія
Діяльність	письменник
Знання мов	якутська
Мова творів	якутська
Жанр	роман
Членство	СП СРСР
Нагороди	Народний письменник Якутіїd

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Золотарьов.

Біографія

Народився 9 [22] листопада 1908(19081122) року в Харбалахському наслізі (тепер Верхньовілюйський улус, Республіка Саха, РФ). Член ВКП(б) з 1929 року. У 1930 році закінчив школу середнього командного складу; у 1934 році — Академію комуністичного виховання імені Надії Крупської. По 1938 рік служив в прикордонних військах. З жовтня 1938 року працював пропагандистом і лектором в Молдавській РСР, потім — в апараті Якутського обкому КПРС.

Протягом 1948—1953 років — голова правління Спілки письменників Якутії. У 1956 році закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Олексія Горького. Протягом 1958—1961 років — знову голова правління Спілки письменників Якутії. Працював головним редактором журналів «Хотугу сулус» і «Полярна зірка». Обирався депутатом Верховної Ради Якутської АРСР.

Помер 11 грудня 1995 в Тирасполі. Похований в Верхньовілюйському улусі^[2].

Творчість

Друкувався з 1938 року. Автор оповідань, повістей, романів, зокрема:

• «Переможець смерті — безсмертний», «Кеша Березкін» (оповідання про героїв німецько-радянської війни);
• «Төлкө» / «Доля» (1947, роман про важке життя і боротьбу якутів до Жовтневої революції);
• «Көмүстээх үрүйэ» / «Золотий струмок» (1948, повість про золотошукачів Алдану в період революції 1917 року);
• «Ма нгай­гы саа­ла­ным» / «Перший постріл» (1957, збірка мисливських оповідань);
• «Сир» / «Земля» (1958, роман про колгоспне життя);
• «Алмааhы kepдeeччүлэр» / «Шукачі алмазів» (1958), «Алмаас уонна таптал» / «Алмаз і кохання» (1971) — повісті про історію відкриття алмазних родовищ;
• трилогія «Доля» (романи «Хараҥа түүн» / «Темна ніч», 1960; «Хал­ла­ан сыр­дыы­та» / «Перед світанком», 1962; «Схід», 1967; про боротьбу за радянську владу в Якутії);
• «Илин үонна ар­гаа» / «Схід і захід» (1987, автобіографічний роман про прикордонників).

Для дітей написав книги:

• «Маннайгы сааланыы» / «Перший постріл»;
• «Дьүкээбил уота» / «Вогні Юкабіля»;
• «Сир кыыhа» / «Дочка землі»;
• «Toҕyc муора улаҕатынан» / «За девятю морями»;
• «Хотой до5оро» / «Друг орла».

Відзнаки

• Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, «Знак Пошани», медалями і почесними грамотами;
• Народний письменник Якутії^[2].