Золотий дощ (рослина)

Золоти́й дощ^[1][2][3] (лат. Laburnum) — рід отруйних листопадних дерев і кущів родини бобових.

?Золотий дощ
Квітки і плоди золотого доща звичайного (Laburnum anagyroides)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Streptophyta
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Евдикоти
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales)
Родина:	Бобові (Fabaceae)
Підродина:	Метеликові (Papilionoideae)
Триба:	Дрокові (Genisteae)
Рід:	Золотий дощ (Laburnum)
Посилання
Вікісховище:	Laburnum
Віківиди:	Laburnum
EOL:	27794
IPNI:	22728-1

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золотий дощ (значення).

Поширення

Природний ареал — Мала Азія й Південна Європа. Представників роду культивують у багатьох країнах як декоративні рослини.

Опис

Представники роду — дерева або кущі висотою 3—7 м. Бруньки яйцеподібні з 2—3 зовнішніми лусками. Листорозташування чергове. Листки трійчасті з черешком і прилистками, світло-зелені, листочки майже сидячі.

Квітки жовті, метеликового типу. Суцвіття — китиця, прикінцева, безлиста, повисла або стояча. Чашечка неправильно-дзвоноподібна, близько 5 мм завдовжки, неясно двогуба, з двома зубцями на верхній губі і трьома на нижній. Пелюстки 2—3 см завдовжки, вільні, вітрило трохи довше за весла з човником, човник голий. Тичинок десять, вони зростаються між собою. Зав'язь на ніжці, стовпчик з голівчастою приймочкою. Довгі низпадні гроноподібні суцвіття навесні повністю покривають рослину. Золотий дощ є добрим медоносом^[4].

Плід — лінійний плаский біб на довгій ніжці, по швах потовщений або злегка крилатий, одно- чи багатонасінний. Розкривається пізно.

Рослина отруйна. Найбільшою токсичністю відрізняється насіння: воно містить алкалоїди цитизин і лабурнін. Цитизин за хімічною структурою близький до нікотину, відомо, що під час Першої Світової війни у Європі були в ужитку самокрутки зі золотого дощу (для заміни дефіцитного тютюну). Зараз цитизин використовують у препаратах від нікотинової залежності. При вирощуванні рослини необхідно обмежити доступ до нього дітей і тварин^[4].

Види

У роді налічують два біномінальних види і кілька видів з невизначеним статусом, а також гібридів^[5][6][7].

• Laburnum alpinum J.Presl — Золотий дощ альпійський
• Laburnum anagyroides Medik. — Золотий дощ звичайний. Синонім — Cytisus laburnum L.

Види з неясним статусом

Статус нижчеперелічених видів невизначений^[7].

• Laburnum album J.Presl
• Laburnum alpinum ([[Mill.) Bercht. ex J. Presl
• Laburnum arboreum J.Presl
• Laburnum biflorum G.Nicholson
• Laburnum fragrans Griseb.
• Laburnum grandiflorum (DC.) J.Presl
• Laburnum heuffelii Wierzb. ex Fuss
• Laburnum ianigerum J.Presl
• Laburnum intermedium Dippel
• Laburnum jacquinianum Dalla Torre & Sarnth.
• Laburnum jaquinianum Dieck
• Laburnum laburnum (L.) Voss
• Laburnum laburnum Dörfl.
• Laburnum lanigerum J.Presl
• Laburnum linneanum Dieck
• Laburnum monadelphum Pritz.
• Laburnum nigricans J.Presl
• Laburnum nigricanum Fuss
• Laburnum nubigenum J.Presl
• Laburnum patens J.Presl
• Laburnum pendulum Raf.
• Laburnum praecox Fuss
• Laburnum purpurascens hort. & Vilm.
• Laburnum purpureum (Scop.) Drapiez
• Laburnum ramentaceum (Sieber) K.Koch
• Laburnum rochelii Wierzb. ex Fuss
• Laburnum serotinum hort. ex Dippel
• Laburnum sessilifolium J.Presl
• Laburnum spinosum J.Presl
• Laburnum tardiflorum auct.
• Laburnum triflorum J.Presl
• Laburnum variabile hort. & Vilm.
• Laburnum waterii Dippel
• Laburnum weldeni Griseb. ex Lavall.
• Laburnum weldenii Griseb. ex Lavallée

Гібриди

• Laburnum ×watereri G.Kirchn.) Dippel — Золотий дощ Ватерера (гібрид Laburnum alpinum і Laburnum anagyroides)
• Laburnum ×adami Lavallée

Використовування

Laburnum alpinum і Laburnum anagyroides, а також їхні гібриди популярні у парковому садівництві. Золотий дощ — теплолюбна рослина, вона витримує морози лише до мінус 23—26 °C. Тому вирощування його на більшій частині території Східної Європи досить проблематично: однорічні прирости без снігового покриву можуть обмерзати, а під час суворих зим постраждати й старі пагони. В умовах холодного клімату золотий дощ нечасто виростає вище 3 м.

Деревина золотого доща тверда, добре полірується, з гарним звивистим рисунком, має коричневий колір (заболонь жовта). Вона підходить для дрібної скульптури, інкрустацій, музичних інструментів. Колись з неї виготовляли луки й арбалети, які за якістю не поступались тисовим^[4].

У культурі

• У «Дітях залізниці» Е. Несбіт золотий дощ згадується при описанні брами доктора Фореста: «Поперше мати почувалася нормально, але над вечір їй стало настільки погано, що Пітера послали до будинку на селі, що стояв з трьома деревами золотого доща поруч брами, і з латунною платівкою на ній — „У. У. Форест, Доктор медицини“»
• У першому розділі «Гобіта» Дж. Р. Р. Толкіна Більбо згадує фейєрверки Ґандальфа: «Я їх пам'ятаю! Старий Тук щоліта влаштовував фейєрверки на Купала! Яка то була розкіш! Вони злітали вгору, мов величезні вогняні лілеї, чи ротики-собачки, чи золотий дощик, і так і висіли в сутіні цілий вечір!» (пер. О. М. Мокровольського)^[8].
• Сучасник Толкіна, К. С. Льюїс також згадує про золотий дощ, описуючи прихід весни до Нарнії у казці «Лев, Біла Відьма та шафа»: «Дерева починали оживати. Модрини й берези були покриті зеленню, а лабурнуми золотом».