Зоряне небо

«Зо́ряне не́бо» — цикл віршів Лесі Українки. Складається з п'яти поезій: «Зорі, очі весняної ночі!», «Єсть у мене одна…», «Моя люба зоря ронить в серце мені…», «Я сьогодні в тузі, в горі…», «В небі місяць зіходить смутний…».

Зоряне небо
Автор	Леся Українка
Мова	українська
Опубліковано	«На крилах пісень»
Видання	1893
Цей твір у Вікіджерелах

Можливо, Ви мали на увазі Небесну сферу

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 8 — 10, як цикл з чотирьох віршів. Остання, п'ята поезія («В небі місяць зіходить смутний…») друкувалася тут після циклу під заголовком «Зоря». У київському виданні збірки «На крилах пісень» ця поезія приєднана до циклу, заголовок знято. Поезія «Зоря» вперше надрукована в журналі «Зоря», 1891, № 12, стор. 227.

Автографи перших чотирьох поезій не збереглися. Автограф п'ятої поезії — ІЛІШ, ф. 7, № 124, арк. 61.

Датується орієнтовно 1891 р.

Література

• Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 50.
• Зоряне небо. Леся Українка. Енциклопедія життя і творчості. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 29 грудня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)