Зятківці (село)

Зяткі́вці — село (раніше містечко) в Україні, у Гайсинській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на південний схід від міста Гайсин та за 4 км від залізничної станції Зятківці. Населення становить 1 171 особа (станом на 1 січня 2015 р.).

село Зятківці
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Гайсинський район
Тер. громада	Гайсинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05040030150027331
Основні дані
Засноване	1545
Населення	▼ 1171 (01.01.2015)
Площа	4,157 км²
Поштовий індекс	23751
Телефонний код	+380 4334
Географічні дані
Географічні координати	48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	249 м
Водойми	р. Кіблич
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Зятківці
Відстань до залізничної станції	4 км
Місцева влада
Адреса ради	23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7
Карта
Зятківці
Зятківці
Мапа
Зятківці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зятківці.

Історія

Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).

В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.

У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських,^[1] також виробив собі привілей на Зятківці у короля^[2]. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.

Пізніше містечко Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського.^[3] 1774 року село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[4].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Гайсинської міської територіальної громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гайсинського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Гайсинського району^[6].

Знищений палац

Цегляний одноповерховий палац у стилі класицизму, на межі XIX i XX століть Станіславом Холоневським перебудований в асиметричний^[7]. Перед палацом була балюстрада, до входу вели сходи, а в кінці лівого флігеля — двоповерхова будівля з аркадним балконом. Будівля була зруйнована в 1917 році.^[8]

Відомі люди

Народилися

• Дмитренко Микола Костянтинович (1956) — український фольклорист, письменник.
• Керанчук Леонід Кирилович (1931—2000) — український будівельник, лауреат Шевченківської премії (1981) за участь у створенні Музею суднобудування і флоту в Миколаєві.
• Танцюра Гнат Трохимович (1901—1962) — український фольклорист, етнограф, краєзнавець і педагог.

Поховані

• Явдоха Зуїха (1855—1935) — українська народна співачка.

Див. також

• Пісні Явдохи Зуїхи