Зіангіров Мухамед Султангірович

Мухамед Султангіровіч Зіангіров^[1]  (1923 — 1943) — єфрейтор Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Мухамед Султангірович Зіангіров
узб. Muhamed Sultonovich Ziangirov
Народження	1923(1923) Янгіюль, СРСР
Смерть	1943(1943) Солонянський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	СРСР
Рід військ	Піхота
Роки служби	1942—1943
Звання	Єфрейтор
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Мухамед Зіангіров народився в 1923 році на території сучасного Янгіюльского району Ташкентської області Узбекистану. Після закінчення початкової школи працював в колгоспі^[1].

У 1942 році Зіангіров був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію і направлений на фронт Великої Вітчизняної війни. До вересня 1943 року єфрейтор Мухамед Зіангіров був автоматником 198-го окремого армійського загороджувального загону 6-ї армії Південно-Західного фронту. Відзначився під час битви за Дніпро^[1].

26 вересня 1943 року під час переправи через Дніпро в районі села Військове Солонянського району Дніпропетровської області ворожий снаряд розбив понтон. Ризикуючи своїм життям, Зіангіров врятував з води товариша^[1].

На західному березі Дніпра він взяв активну участь в захопленні й утриманні плацдарму, кілька разів ходив у розвідку, добуваючи важливі дані про противника. 27 — 28 вересня відбивав німецькі контратаки, отримав поранення, але продовжував битися. 30 вересня Зіангіров загинув в бою. Похований у Військовому^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1944 року єфрейтор Мухамед Зіангіров посмертно був відзначений високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «За відвагу»^[1].