Зігфрід Вестфаль

Зігфрід Карл Теодор Вестфаль (нім. Siegfrid Karl Theodor Westphal; 18 березня 1902, Лейпциг — 2 липня 1982, Целле) — німецький офіцер, генерал кавалерії. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Зігфрід Вестфаль
нім. Siegfrid Karl Theodor Westphal
Прізвисько	Paperwork Pedant[1]
Народився	18 березня 1902(1902-03-18)[2][3]  Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх
Помер	2 липня 1982(1982-07-02)[2][3] (80 років)  Нижня Саксонія, ФРН[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	письменник-документаліст, військовослужбовець
Знання мов	німецька[4]
Заклад	Rheinstahld[1]
Учасник	Друга світова війна[5] і Арденнська операція[1]
Членство	орден Почесного легіону[1]
Роки активності	з 1922
Військове звання	Генерал кавалерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в чорному Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці» Командор Колоніального ордена Зірки Італії Великий офіцер ордена Римського орла Командор ордена Почесного легіону Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН Командор ордена За заслуги перед ФРН Нарукавна стрічка «Африка» Нагрудний знак «За танкову атаку»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вестфаль (позаду) і Ервін Роммель (Північна Африка, 1941).

10 листопада 1918 року поступив на службу в 2-й бранденбурзький піхотний полк «Принц Карл Прусський» № 12. Потім закінчив військове училище в Берліні-Ліхтерфельді. З грудня 1922 року служив у 11-му (прусському) кавалерійському полку. З 26 серпня 1939 року — начальник оперативного відділу (Іа) штабу 58-ї піхотної дивізії, з 15 березня по 1 серпня 1940 року — 21-го армійського корпусу. З 1 вересня 1941 року — начальник оперативного відділу танкової армії «Африка», потім з 6 по 30 грудня 1942 року — начальник штабу. З 1 лютого 1943 року — начальник керівного відділу генштабу верховного командування «Південь». З 15 червня 1943 року — начальник Генштабу верховного командування «Південь», з 21 листопада 1943 року — верховного командування «Південний Захід», з 10 вересня 1944 року — верховного командування «Захід», з 22 квітня 1945 року — знову верховного командування «Південь». 8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. Виступав в якості свідка на Нюрнберзькому процесі. У грудні 1947 року звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (10 листопада 1918)
• Лейтенант (1 грудня 1922)
• Обер-лейтенант (1 листопада 1927)
• Ротмістр (1 травня 1934)
• Гауптман (1 лютого 1937)
• Ротмістр (10 листопада 1938)
• Майор (5 січня 1939)
• Оберст-лейтенант (1 лютого 1941)
• Оберст (1 серпня 1942)
• Генерал-майор (10 березня 1943)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1944)
• Генерал кавалерії (28 лютого 1945)

Нагороди

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (10 або 11 травня 1940)
  • 1-го класу (28 травня 1940)
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) (15 грудня 1941)^[6]
• Німецький хрест в золоті (19 грудня 1941) — перший кавалер серед офіцерів Генштабу.
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі (9 лютого 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (29 листопада 1942)
• Нарукавна стрічка «Африка» (1943)
• Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці» (Королівство Італія; 1943)
• Колоніальний орден Зірки Італії, командорський хрест^[6]
• Орден Римського орла, великий офіцерський хрест з мечами (Королівство Італія)^[6]
• Орден Почесного легіону, командорський хрест (Франція; 1970)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
  • командорський хрест (1971)
  • великий офіцерський хрест (1977)
• Почесний президент Європейського союзу фронтовиків

Бібліографія

• Das Deutsche Heer von 1920–1945, Generalsdenkschrift, November 1945 — разом з Вальтером фон Браухічем, Еріхом фон Манштейном, Францом Гальдером і Вальтером Варлімонтом.
• Heer in Fesseln. Aus den Papieren des Stabschefs von Rommel, Kesselring und Rundstedt, Bonn 1950
• mit Fritz Bayerlein und Lucie-Maria Rommel: Schicksal Nordafrika. Afrika 1941-1943, Europa-Contact Verlags-Gesellschaft (1954)
• Macht als vorwärts, Jungs!, Bad Wiessee 1960
• Erinnerungen, Mainz 1975
• Der deutsche Generalstab auf der Anklagebank: Nürnberg 1945-1948, Mainz 1978

Література

• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 782.
• Franz Kurowski: General der Kavallerie Siegfried Westphal – Generalstabschef dreier Feldmarschälle Rommel, Kesselring und von Rundstedt, Verlagshaus Würzburg - Flechsig (2007), ISBN 978-3881897389

Посилання

• Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.]