Уряд Японії

Кабінет міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку — «кабінет») — вищий орган виконавчої влади Японії^[3].

Уряд Японії
Герб
Дата створення / заснування	22 грудня 1885
Посада керівника організації	прем'єр-міністр Японії[1][2]
Країна	Японія
Юрисдикція	Японія
Батьківська організація	Виконавча влада в Японії
Дочірня організація	Законодавчий відділ Кабінету Міністрів Японії, Intellectual Property Strategy Headquartersd, Секретаріат Кабінету Міністрів Японії, Рада безпеки Японії, Кадрова палата Японії, Адміністрація Кабінету Міністрів Японії, Digital Agencyd, Reconstruction Agencyd, Міністерство загальних справ Японії, Міністерство юстиції Японії, Міністерство закордонних справ Японії, Міністерство фінансів Японії, Міністерство культури і науки Японії, Міністерство добробуту і праці Японії, Міністерство сільського, лісного й водного господарств Японії, Міністерство економіки і промисловості Японії, Міністерство землі та транспорту Японії, Міністерство довкілля Японії і Міністерство оборони Японії
На заміну	Dajōkand
Регуляторний документ	Закон Японії про Кабінет Міністрів, Q11394654? і Q11394713?
Офіційний сайт​(яп.)
Уряд Японії у Вікісховищі

Діяльність

Конституційні повноваження

Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).

Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:

1. втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
2. проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
3. укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
4. керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
5. складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
6. видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
7. затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
8. номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
9. здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)^[4];
10. призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).^[5]

Структура

Кабінет міністрів Японії складається не менш як з 14, а в особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету міністрів — прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету міністрів входить Секретаріат Кабінету міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника прем'єр-міністра.

Схема органів виконавчої влади Японії, станом на 2010 рік ^[6]

Кабінет Міністрів

Секретаріат

Законодавчий відділ

Рада безпеки

Кадрова палата

Адміністрація

Управління Двору

北方対策本部

犯罪被害者等 施策推進会議

公正取引委員会

金融危機対応会議

自殺総合対策会議

国家公安委員会

食育推進会議

消費者政策会議

Управління фінансів

少子化社会対策会議

国際平和協力本部

Управління споживачів

高齢社会対策会議

日本学術会議

中央交通安全対策会議

官民人材交流センター

Управління поліції

Міністерство загальних справ

公害等調整委員会

中央選挙管理会

消防庁

政治資金適正化委員会

Міністерство юстиції

公安審査委員会

検察庁

公安調査庁

Міністерство закордонних справ

在外公館

Міністерство фінансів

国税庁

国税不服審判所

Міністерство культури і науки

Управління культури

Академія наук

地震調査研究推進本部

Академія мистецтв

Комітет ЮНЕСКО

Міністерство добробуту і праці

社会保険庁

中央労働委員会

Міністерство сільського, лісного й водного господарств

林野庁

農林水産技術会議

水産庁

太平洋広域 漁業調整委員会

瀬戸内海広域 漁業調整委員会

日本海・九州西広域 広域漁業調整委員会

Міністерство економіки і промисловості

資源エネルギー庁

原子力安全・保安院

特許庁

中小企業庁

Міністерство землі та транспорту

観光庁

Інститут географії

Метеорологічне управління

小笠原総合事務所

運輸安全委員会

海難審判所

Управління морської безпеки

Міністерство довкілля

公害対策会議

Міністерство оборони

Об'єднаний штаб

Повітряні СС

Штаб сухопутних СС

Розвідувальний центр

Штаб морських СС

Технічний центр

Штаб повітряних СС

Забезпечувальний центр

Сухопутні СС

Наглядовий центр

Морські СС

外国軍用品審判所

会計検査院

Голова уряду

Емблема Прем'єр-міністра Японії — золота павловнія на синьому тлі, також символ Кабінету міністрів Японії

• Прем'єр-міністр — Ісіба Сіґеру (англ. Ishiba sigeru).
• Віцепрем'єр-міністр — вакансія.

Кабінет міністрів

Склад чинного уряду подано станом на 5 серпня 2016 року^[3].

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Вебсайт
	Міністр кабінету міністрів Японії	Йошихіде Суга (Yoshihide Suga)
	Міністерство відповідальності за аварію на Фукусімі	Масахіро Імамура (Masahiro Imamura)
	Міністерство у справах Олімпіади і Паралімпіади в Токіо	Тамайо Марукава (Tamayo Marukawa)
	Міністерство у справах адміністративної реформи	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах економічного пожвавлення	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Міністерство у справах загальної реформи, соціальної безпеки і податків	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Міністерство у справах перебудови освіти	Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno)
	Міністерство у справах подолання депопуляції та підживлення регіональних економік	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах подолання дефляції ієни	Таро Асо (Taro Aso)
	Міністерство у справах політики обігу води	Кеїчі Ішиї (Keiichi Ishii)
	Міністерство у справах проблеми викрадень	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах промислової конкурентоспроможності	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство у справах підсилення ролі жінок	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах реакції на економічний вплив аварії на Фукусимі	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство у справах реформи державної служби	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах реформи робочих практик	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах розбудови національної стійкості	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Міністерство у справах розбудови суспільства де 100 мільйонів можуть бути активними	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах скорочення американських військових баз на Окінаві	Йошиніде Суга (Yoshihide Suga)
	Міністерство у справах стратегії «Крута Японія»	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Міністерство у справах ініціативи «Новий виклик»	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство внутрішніх справ і комунікації	Санає Такаїчі (Sanae Takaichi)
	Міністерство екології	Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto)
	Міністерство економіки, торгівлі та промисловості	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство земель, інфраструктури, транспорту і туризму	Кеїчі Ішії (Keiichi Ishii)
	Міністерство закордонних справ	Фуміо Кішида (Fumio Kishida)
	Міністерство оборони	Томомі Інада (Tomomi Inada)
	Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технологій	Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno)
	Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення	Ясухіса Шіозакі (Yasuhisa Shiozaki)
	Міністерство політики у справах інформаційних технологій	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Міністерство реконструкції	Масахіро Імамура (Masahiro Imamura)
	Міністерство сільського, лісового і рибного господарств	Юдзі Ямамото (Yuji Yamamoto)
	Міністерство у справах океанської і територіальної політики	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Міністерство фінансів	Таро Асо (Taro Aso)
	Міністерство юстиції	Кацутоші Канеда (Katsutoshi Kaneda)

Державні міністри

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Вебсайт
	Державний міністр Японії з гендерної рівності	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Державний міністр Японії з готовності до радіаційних надзвичайних ситуацій	Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto)
	Державний міністр Японії з економічної і податкової політики	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Державний міністр Японії з надзвичайних ситуацій	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Державний міністр Японії з регуляторної реформи	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Державний міністр Японії із заходів у справі зниження народжуваності	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Державний міністр Японії космічної політики	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії науки і технологічної політики	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії з соціальної безпеки і податків	Санає Такаїчі (Sanae Takaichi)
	Державний міністр Японії у справах Окінави і Північних територій	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії у справах споживачів та продовольчої безпеки	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Державний міністр Японії у справі компенсацій, відшкодувань та виведення з експлуатації атомної станції у Фукусимі	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Державний міністр Японії з фінансових служб	Таро Асо (Taro Aso)
	Державний міністр Японії з інтелектуальної власності	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)

Будівля

Урядова резиденція прем'єр-міністра Японії

Історія

Пам'ятна монета з білої міді з нагоди 100-річчя заснування Кабінету Міністрів Японії.^[7]

Кабінет міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.

Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.

Див. також

• Імператор Японії
• Парламент Японії
• Історія Японії