Казаков Юрій Павлович

Казаков Юрій Павлович (рос. Казаков Юрий Павлович; 8 серпня 1927(19270808), Москва, РРФСР, СРСР — 29 листопада 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський письменник, драматург і сценарист.

Казаков Юрій Павлович
Народився	8 серпня 1927(1927-08-08)[1][2][…]  Москва, СРСР[1]
Помер	29 листопада 1982(1982-11-29)[2][3][…] (55 років)  Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР[4]
Діяльність	письменник, прозаїк, сценарист, новеліст
Alma mater	Літературний інститут імені Горького і Музичне училище імені Гнесіних
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Жанр	оповідання і повість[d]
Членство	СП СРСР
У шлюбі з	Tamara Sudnikd

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Казаков.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Казаков Юрій.

Біографічні відомості

Закінчив будівельний технікум (1946), Музичне училище імені Гнесіних (1951) та Літературний інститут імені Горького (Москва, 1958).

У збірках оповідань «Тэдди» (1957), «Манька» (1958), «На полустанке» (1959) виступив продовжувачем традицій російської класичної літератури. У центрі уваги письменника — трудівник, наділений тонким відчуттям природи, життєвою мудрістю: зб. «Голубое и зеленое» (1963), «Запах хлеба» (1965), «Двое в октябре» (1966), «Осень в дубовых лесах» (1969), «Во сне ты горько плакал» (1977).

У філос.-публіцист. кн. «Северный дневник» (1960–73) розповів про мужність, душевну силу і красу поморів. Виступав зі статтями на захист природи, за збереження культурно-істор. пам'яток. Враження від перебування на Закарпатті передав у нарисі «Закарпатская проблема» (1986). Писав також оповідання для дітей, кіносценарії та одноактні п'єси, перекладав з літ-р народів СРСР. Творчості К. притаманні поєднання ліризму й суворого реалізму, сповідал. автобіографізму та публіцистичності, пластичність зображення і муз. ритм оповіді. Окремі твори К. укр. мовою переклали З. Смоктій, М. Шумило та ін.

У 2000 році заснована Премія імені Юрія Казакова — літературна премія журналу «Новый мир» на честь радянського письменника Юрія Казакова (з нагоди 75-річчя від дня народження письменника і двадцятиріччя з дня його смерті). Заявлена як премія за найкращу розповідь року в Росії.

Твори

• Поедемте в Лопшеньгу. Москва, 1983;
• Избранное. Москва, 1985;
• Две ночи. Москва, 1986;
• укр. перекл. — Прочанин. К., 1961;
• Арктур — гончий пес // Рос. рад. оповідання. К., 1975.

Екранізації

• «Любити…» (1968, Новела третя: за оповіданням «Осінь в дубових лісах»; реж. Михайло Калік)
• «Король манежу» (1969, за оповіданням «Тедді»; реж. Юрій Чулюкін)
• «Блакитне і зелене» (1970, к/м, за однойменним оповіданням; реж. Віктор Гресь, кіностудія ім. О. Довженка)
• «Великий самоїд» (1981, співавт. сценарію; реж. Аркадій Кордон)
• «Манька» (1984, реж. Анатолій Нікітін; в складі кіноальманаху «Манька» з фільмом «Нам не дано передбачити...»)
• «Арктур — гончий пес» (1989, телеспектакль за однойменним оповіданням; реж. Галина Самойлова)
• «На полустанку» (1992, к/м, за однойменним оповіданням; реж. Тамара Павлюченко)
• «Послухай, чи не йде дощ...» (1999, за мотивами оповідань Юрія Казакова; реж. Аркадій Кордон)