Казанцев Віктор Германович

Віктор Германович Казанцев (рос. Виктор Германович Казанцев, 22 лютого 1946, Коханово, Толочинський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР — 14 вересня 2021, Краснодар, Росія) — радянський та російський військовий та громадський діяч. Герой Російської Федерації (1999), генерал армії (2000). Rомандувач військами Північно-Кавказького військового округу (1997—2000). Уповноважений представник президента Росії у Південному федеральному окрузі (2000—2004). Казанцев керував операцією зі спроби порятунку заручників під час захоплення чеченськими військовими московського теарту у жовтні 2002 року.

Віктор Гермонович Казанцев Виктор Германович Казанцев
Генерал армії
Уповноважений представник президента Росії у Південному федеральному окрузі
Загальна інформація
Народження	22 лютого 1946(1946-02-22) Коханово, Толочинський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Смерть	14 вересня 2021(2021-09-14) (75 років) Краснодар, Росія
Громадянство	СРСР  Росія
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військова служба
Роки служби	1963—2000
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	55-а гвардійська стрілецька дівізія 17-й армійський корпус
Війни / битви	Війна в Афганістані Перша російсько-чеченська війна Дагестанська війна Друга російсько-чеченська війна
Командування
Об'єднане угрупування військ на Північному Кавказі
нагородна зброяd

Біографія

Народився 22 лютого 1946 року у селищі міського типу Коханово, Вітебської області, Білоруської РСР. Пізніше разом з батьками перебрався до Волчанська, Свердловської області, РРФСР.

Освіта

В 1963 році, закінчив Єкатеринбурське суворовське військове училище, Санкт-Петербурське вище загальновійськове командне училище в 1966 році, Військову академію імені М. В. Фрунзе в 1970 та Військову академію Генерального штабу в 1987^[1].

Військова карє'ра

Радянський Союз

На військовому зборі глав районів Адигеї та Кубані в 9-й мсд .1996. Майкоп. У центрі Президент РА Аслам Джаримов правіше генерали: Командувач військами СКВО Анатолій Квашнін, заступники командувача військ СКВО Віктор Казанцев, Леонід Шатворян, Олександр Дорофєєв.

У 1966-1976 роках проходив службу на посадах командира взводу, командира мотострілецької роти, начальника штабу, заступника, а потім командира мотострілецького батальйону у Закавказькому військовому окрузі, начальника штабу та заступника командира мотострілецького полку у Середньоазіатському військовому окрузі.

З серпня 1979 по 1985 рік служив у Центральній групі військ у Чехословаччині. Був командиром 275-го гвардійського мотострілецького полку в 18-й гвардійській мотострілецькій дивізії, з 1981 року - заступником командира, з жовтня 1982 року - командиром 30-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

З 1988-90 командував 17-й стрілецького корпусу розташованого у місті Фрунзе, нині Бішкек, в колишній Киргизької РСР. В 1991 році став військовим радников в уряді Казахстану.

Росія

У 1991-1993 роках обіймав посаду першого заступника начальника штабу Забайкальського військового округу (ЗабВО). Пізніше був заступником командувача військ округу з бойової підготовки - начальником управління бойової підготовки ЗабВО.

З квітня 1993 року до лютого 1996 року був начальником штабу — першим заступником командувача військ ЗабВО.

У період із лютого 1996 по липень 1997 року обіймав посаду першого заступника командувача військ Північно-Кавказького військового округу (СКВО). 29 липня 1997 року був призначений на посаду командувача військ СКВО.

Чечня

Паралельно з 17 серпня 1999 року по квітень 2000 року був командувачем Об'єднаного угрупування військ (сил) на Північному Кавказі. Керував бойовими діями на території Дагестану та Чечні.

Політична діяльність

В травні 2000 року зайняв посаду Уповноваженого представника президента Росії у Південному федеральному окрузі. Перебуваючи на цій посаді, Казанцев 28 вересня 2001 року провів телефону розмову з віце-прем’єром уряду Ічкерія Ахмадом Закаєвим про можливу зустріч представників російського керівництва і президента Чечні Аслана Масхадова.^[2] Мова йшла про місце і час планованих переговорів, де обговорюватимуться шляхи врегулювання конфлікту у Чечні.

9 травня 2004 року, був знятий з посади та замінений колишнього віце-прем'єра-міністра РФ Володимира Яковлєва^[3][4].

У 2004-2009 роках був проректором Північно-Кавказької академії державної служби. Працював викладачем Інституту з перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів гуманітарних та соціальних наук при Ростовському державному університеті (нині Південний федеральний університет)^[5].

Помер 14 вересня 2021 року в Краснодарі після довгої важкої хвороби^[6].

Нагороди та звання

• Герой Російської Федерації
• Орден «За військові заслуги»
• Орден Червоної Зірки
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»
• Медаль «За бойові заслуги» (СРСР)
• Орден Дружби (Південна Осетія)
• Вдячність президента Російської Федерації
• Почесний громадянин Гюмри
• Почений громадянин Ставрополя
• Почений гродянин Краснодару

Родина

Був одружений, має трьох синів, які всі обрали військову кар'єру.