Казмірчук Анатолій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Казмірчук.

Анато́лій Петро́вич Казмірчу́к (нар. 26 червня 1970) — український військовий лікар, командувач Медичних сил ЗСУ (з 2023)^[1]. Колишній начальник військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» (2012—2023). Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор^[2], генерал-майор медичної служби^[3].

Анатолій Петрович Казмірчук
Генерал-майор медичної служби
Загальна інформація
Народження	26 червня 1970(1970-06-26) (55 років) Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	• ВМА імені С. М. Кірова  • УВМА
Ступінь	Доктор медичних наук
Військова служба
Приналежність	Україна
Рід військ	Медичні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Російське вторгнення в Україну
Командування
2023  Медичні сили, Командувач 2012—2023 ГВКГ, Начальник
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Данила Галицького Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України) Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України) Заслужений лікар України

Життєпис

Народився 26 червня 1970 року в селі Шевченково^[a] Хмільницького району Вінницької області.

У 1993 році закінчив факультет підготовки лікарів для Військово-морського флоту Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова (Санкт-Петербург). З 1993 по 1996 рік був слухачем факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії. Після закінчення обіймав посаду начальника відділення загальнолікарської допомоги Центрального відділення поліклініки Міністерства оборони України.

З 1997 по 2005 рік — старший ординатор, а з 2005 по 2011 — начальник нефрологічного відділення клініки урології та нефрології Головного військового клінічного госпіталю.

3 липня 2008 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Комплексна характеристика первинного гломерулонефриту у військовослужбовців з оцінкою його розповсюдженості, ефективності лікування та прогнозу».^[4]

З 2011 по 2012 — провідний терапевт Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

23 липня 2012 року наказом Міністра оборони України № 580 Анатолія Казмірчука призначено начальником Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ».^[5]

6 квітня 2016 року став лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій за роботу «Інноваційний підхід з організації та надання медичної допомоги у гібридній війні».^[6][7]

21 листопада 2017 року захистив докторську дисертацію.

30 грудня 2020 року став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.^[8][9][b]

19 листопада 2023 року став командувачем Медичних сил ЗСУ, замінив на цій посаді Тетяну Остащенко^[10][11].

8 березня 2023 року мовний омбудсмен склав протокол про адмінпорушення на Казмірчука як керівника Головного військово-клінічного госпіталя за використання госпіталем бланку та штампу недержавною мовою.^[12]

Громадська діяльність

Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».^[13]

Звання

• Генерал-майор медичної служби (2014)^[3]

Нагороди

Державні

• Орден «За заслуги» II ст. (25 липня 2024) — за вагомий особистий внесок у розвиток військової медицини, мужність, виявлену під час бойових дій, самовіддане виконання службового обов'язку^[14]
• Орден «За заслуги» III ст. (22 січня 2022) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового і службового обов'язку, багаторічну сумлінну працю^[15]
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (24 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[16]
• Орден Данила Галицького (13 червня 2017) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[17]
• Заслужений лікар України (21 серпня 2015) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків^[18]
• Державна премія України в галузі науки і техніки^[8]
• Премія Кабінету міністрів України за розробку і впровадження інноваційних технологій^[6]

Міністерства оборони України

• Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»
• Відзнака «Знак пошани»
• Медаль «10 років Збройним Силам України»
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Медаль «За сумлінну службу» I ст.
• Медаль «За сумлінну службу» II ст.

Релігійні

• Відзнаки Української православної церкви Київського патріархату
  • Орден святого Архистратига Михаїла (2017)^[19]
  • Орден святого Юрія Переможця (2016)^[20]

Див. також

• Медичні сили Збройних Сил України

Коментарі

1. На сайті ГВМКЦ «ГВКГ» зазначено, що Казмірчук народився у селі Шевченково Хмільницького району Вінницької області, однак в Хмільницькому районі села з такою назвою не існує. Можливо мається на увазі село Шевченка.
2. Нагороджений закритим указом, оскільки державна премія присуджена за роботу, що містить інформацію з обмеженим доступом.