Калашников Олексій Георгійович

Олексій Георгійович Калашников (28 лютого 1803(18030228), місто Москва, тепер Російська Федерація — 1 січня 1962, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, міністр освіти РРФСР, професор (1926), доктор фізико-математичних наук (1946), дійсний член Академії педагогічних наук РРФСР (1947). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1947—1950 роках).

Калашников Олексій Георгійович
Народився	28 лютого 1893(1893-02-28)[1]  Москва, Російська імперія
Помер	1 січня 1962(1962-01-01)[1] (68 років)  Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, фізик, педагог
Галузь	фізика[2], геофізика[2], теоретична фізика[2] і педагогіка[2]
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Знання мов	російська[2]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калашников.

Життєпис

У 1917 році закінчив фізико-математичний факультет Московського університету.

У 1917—1919 роках — викладач гімназії, викладач учительської семінарії в Москві.

З 1919 року працював у Народному комісаріаті освіти РРФСР.

У 1921—1923 роках — завідувач Московського відділу професійної освіти.

З 1923 року — завідувач сектору педагогічної освіти Головного управління професійної освіти; завідувач редакційного сектору Державного видавництва.

У 1926—1930 роках — заступник директор Науково-дослідного інституту наукової педагогіки.

У 1931—1938 роках — у Науково-дослідному інституті політехнічної праці (освіти; середньої школи).

У 1938—1941 роках — в Інституті геофізики Академії наук СРСР.

У 1941—1945 роках — в Інституті теоретичної фізики Академії наук СРСР.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1945 — квітні 1946 року — заступник народного комісара освіти РРФСР.

19 квітня 1946 — 24 січня 1948 року — міністр освіти РРФСР.

Знятий з посади міністра 24 січня 1948 року після звинувачення з боку КПК у непартійній поведінці та політичній короткозорості, викликаної лояльним ставленням до Зінаїди Наумівни Гінзбург, колеги, яка була заарештована як член родини ворога народу.

З 1949 року — в групі прогнозу аналізу землетрусів Інституту геофізики Академії наук СРСР.

З 1953 року — в Інституті методів навчання Академії педагогічних наук СРСР.

У 1957 — 1 січня 1962 року — редактор журналу «Політехнічне навчання».

Помер 1 січня 1062 року в Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі Москви.

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора (6.03.1945, 27.03.1954)
• медалі