Калужняцький Омелян Ієронімович

Омелян Ієронімович Калужняцький (нім. Emil Kałužniacki; 23 січня 1845(18450123), с. Тур'є, Старосамбірський район, Львівська область — 3 липня 1914, Чернівці) — український науковець (філолог, славіст, палеограф, фольклорист) і громадський діяч на Буковині.

Калужняцький Омелян Ієронімович
Народився	23 січня 1845(1845-01-23)[1]  селище Тур'є, Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія
Помер	3 липня 1914(1914-07-03)[2][1] (69 років)  місто Чернівці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	викладач університету
Alma mater	Львівський університет, Віденський університет
Галузь	педагогіка, славістика
Заклад	Чернівецький університет
Посада	ректор
Вчене звання	професор філології
Науковий ступінь	доктор
Науковий керівник	Міклошич Франьо
Членство	Петербурзька академія наук
Партія	москвофільство[3]
Відомий завдяки:	педагогічній та громадській діяльності
Калужняцький Омелян Ієронімович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калужняцький.

Біографія

Навчався в окружній головній школі з німецькою мовою викладання при василіянському монастирі в Лаврові ()^[4].

У 1863 році — після закінчення Самбірської гімназії вступив до Львівського університету, а з жовтня 1865 навчався у Віденському університеті, де вивчав філологію, історію і філософію під керівництвом професорів Міклошича, Фоллера, Ашбаха, Єгера і Ціммермана.

Протягом 1868–1874 викладав у гімназіях Кракова, Ряшіва і Львова.

З 1875 року на науково-викладацькій роботі в Чернівецькому університеті.

1886–1887 — декан філософського факультету.

1889–1890 — ректор університету.

До кінця працював в Чернівецькому університеті.

Похований на «Центральному (Руському) кладовищі» міста Чернівці.

Громадська діяльність

Протягом 1881–1884 був Головою товариства «Руська бесіда» на Буковині.

За поглядами — москвофіл. Належав до табору «консервативних русинів». Був одним із організаторів створення політичної організації «Народная Рада», яку було засновано 21 травня 1893 року в селі Дорошівці у будинку о. Євсебія (Андрійчука) за присутності відомого українофоба та «румунізатора» Буковини — митрополита Сильвестра (Мораріу-Андрієвича).

Після відходу з «Народной Ради» Миколи Василька та Володимира Филиповича організація практично розвалилась.

1889–1890 — посол Буковинського крайового сейму (за посадою — як ректор університету).

Наукова діяльність

Омелян Калужняцький прославився як філолог, славіст, палеограф, фольклорист.

З науковими цілями здійснив три великі подорожі:

• березень-жовтень 1877 — Київ, Москва, Петербург, Вільно, Кенігзберг, Берлін, Бреслау, Прага.
• влітку 1884 — по Балканах.
• влітку 1892 — по монастирях Північної Молдови. У наступні роки — по Карпатах.

1875 — став професором порівняльної філології Чернівецького університету.

1887 — став почесним доктором того ж університету.

З 1890 — член-кореспондент Румунської АН, а з 1891 Санкт-Петербургської АН.

Автор нарису «Русинська мова і література» (1899) — першої спроби вивчення українського мовного і літературного процесу на Буковині від давньоруських часів до кінця 19 ст.

Досліджував давньорусько-українські, молдавські та ін. пам'ятки:

• «Огляд слов'яноруських пам'яток мови й письменства, що зберігаються в бібліотеках і архівах львівських» (1877);
• «Пам'ятки старослов'янської мови», т. 1. Путнянське Євангеліє (1888);
• «Кристинопільський Апостол» (1896);
• «Молдавські та мунтянські документи з архівів міста Львова» (1878);
• «Кирилівське письмо у румунів» (опубл. 1915).

Вивчав впливи церковнослов'янської мови на румунську, румунські впливи в українських та говорах інших мов Карпатського регіону.

Усього більше 50 наукових праць.