Кальницький полк

Кальницький (Вінницький) полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця XVII ст. у Правобережній Україні. Полковий центр — місто Кальник (нині село в складі Дашівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області).

Кальницький полк
Герб полкового центру
Утворено	1648
Ліквідовано	1675
Центр	Кальник, Вінниця (з 1653)
Сотні	19 (1649) / 2050 Бабинська сотня Балабанівська сотня Борщагівська сотня Вінницька сотня Вороновицька сотня Дашівська сотня Животівська сотня Жорницька сотня Іллінецька сотня Кальницька сотня Кунянська сотня Липовецька сотня Немирівська сотня Ометинська сотня Погребищенська сотня Прилуцька сотня Рахнівська сотня Терлицька сотня Тетіївська сотня
Полковники
1648—1649	Остап (Євстафій) Усваницький
1649—1650, 1654	Іван Федоренко
1649,1674	Остап Гоголь
1650, 1651, 1653—1657	Іван Богун
1657—1658	Андрій Безштанько
1659—1660	Іван Сірко
1659—1660	Іван Вертелецький
1659—1665	Василь Варениця
1661	Михайло Радкевич
1665—1667, 1669—1671, 1674—1677	Гаврило Ковалевський
1671	Сидір Коваленко

Історія

Полк існував з 1648 по 1678 та з 1704 по 1708 роки. З центрами в Кальнику 1648—1653, 1667—1678 роках і Вінниці 1653—1667 роках. Після перенесення центру отримав назву Вінницького.

Восени 1649 року до полку приєднано територію та особовий склад Животівського та Подільського полків.

1649 року налічував 2050 козаків і складався з 19 сотень: Бабинської, Балабанівської, Борщагівської, Вінницької, Вороновицької, Дашівської, Животівської, Жорницької, Іллінецької, Кальницької, Кунянської, Липовецької, Немирівської, Ометинської, Погребищенської, Прилуцької, Рахнівської, Теплицької і Тетіївської.

1653 року формацію було реорганізовано — окрім перенесення адміністративного центру до Вінниці, полк також чисельно значно зменшився. За списками 1654-го новостворений Вінницький полк вже має не 19 сотень, як Кальницький, а лише 9: 4 перейшли до Паволоцького полку (1651), а 6 ліквідовано після Білоцерківської угоди.

У 1654 року на території Вінницького полку налічувалось 62 населені пункти. Порубіжне положення полку обумовило часту участь козаків цього полку в боях з польськими військами під час Визвольної війни.

Після передачі Росією в 1667 році Правобережної України Польщі, за Андрусівським миром, полк занепав і був об'єднаний з Брацлавським полком. Кілька невдалих спроб відновлення Кальницького полку були зроблені гетьманами Іваном Мазепою та Іваном Скоропадським.

Полковники

Полк очолювали полковники: Остап (Євстафій) Усваницький (1648—1649), Іван Федоренко (1649—1650, 1654), Остап Гоголь (1649,1674), Іван Богун (1650, 1651, 1653—1657), Петро Стягайло (1652), Іван Сірко (1658—1659), Василь Варениця (1659—1665), був страчений Ю. Хмельницьким у 1676 році^[1], Іван Вертелецький (1659—1660), Михайло Радкевич (1661), Самійло Самусь (1688—1699), а також О. Вінницький, В. Лобойко, В. Верениця (Варяниця^[2]), С. Коваленко, Т. Хмура, Мельник, К. Михалевський, М. Патович, Реврик, Г. Ковалевський, Г. Негревецький, О. Волошин (1704—1708). Коваленко (Ковалевський) був убитий Ю. Хмельницьким за «погане постачання провіанту до Немирова»^[2].