Кальцеї

Ка́льцеї^[1], ка́лкеї^[2] (лат. calceī), однина — «ка́льцей», «ка́лкей» (calceus) — вид взуття, поширений у Стародавньому Римі. Являли собою шкіряні чоботи висотою до щиколоток, відрізнялися від каліг закритим миском. Слово calceus походить від лат. calx, род. відм. calcis («п'ята»)^[3].

Кальцеї

Кальцеї у Вікісховищі

Римлянин у кальцеях. Фреска гробниці у Пестумі (Італія)

Ця стаття про давньоримське взуття. Про елемент італійського середньовічного костюму див. Кальце.

Право на носіння кальцеїв мали лише римські громадяни, чужоземцям і рабам їх носити заборонялося. Аристократи носили червоні кальцеї з срібляними пряжками та чорними ременями — кальцеї муллеї, прості громадяни — чорні без прикрас. Імператор мав кальцеї пурпурового (імператорського) кольору.

Інше

Припускають, що у результаті змішання слів caligae («каліги») та calcei («кальцеї») у середньогрецькій мові з'явилося слово καλίκια («рід шкіряного взуття») від якого виводять, за одною з версій, українське «каліка» (у значенні «мандрівний співець духовних пісень»)^[4]. По всій середньовічній Європі такі чоботи були звичайним взуттям мандрівників та прочан.