Каліакрія (есмінець)

«Каліакрія» (з 24 листопада 1926 — «Дзержинський») — ескадрений міноносець типу «Фідонісі», що належав до числа ескадрених міноносців типу «Новік». Пам'ятка археології та історії місцевого значення України під номером 332-Св.

Дзержинський Каліакрія (до 24 листопада 1926)
Дзержинский Калиакрия
Служба
Тип/клас	есмінець
Держава прапора	Російська імперія РСФСР СРСР
Належність	Російський Імператорський флот, Військово-морський флот СРСР
На честь	мис Каліакра, Фелікс Дзержинський
Корабельня	Миколаївське адміралтейство
Закладено	29 листопада 1915
Спущено на воду	14 серпня 1916
Введено в експлуатацію	30 жовтня 1917
Перейменований	24 листопада 1926
Загибель	14 травня 1942
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1326 т
Довжина	93,26 м
Ширина	9,05 м
Осадка	3,2 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни «Парсонс», 5 котлів «Торнікрофт»
Потужність	29 000 к. с.
Швидкість	33,0 вузілв
Дальність плавання	Після модернізації: 1450 миль на 16 вузлах.
Екіпаж	136 осіб, у тому числі 9 офіцерів
Озброєння
Артилерія	4х1 102-мм / 60 гармати (боєзапас 600 снарядів)
Торпедно-мінне озброєння	4х3 457-мм ТА зразка 1913 (14 торпед зразка 1910 або 45-12), 80 мін зразка 1908 або 1912 років
Зенітне озброєння	2 57-мм (до березня 1917 — 2 40-мм автомата «Віккерс»), з початку 1930-х — 2 76-мм гармати Лендера З кінця 1930-х — 4 12,7-мм кулемета ДШК

Історія

Зарахований до списку суден Чорноморського флоту 2 липня 1915. Закладений на стапелі Миколаївського адміралтейства 29 жовтня 1915, спущений на воду 14 серпня 1916. У 1917 році, після завершення швартовочних випробувань, перейшов з Миколаєва у Севастополь для остаточної добудови та прийомних випробувань. 12 листопада 1917 «Каліакрія» був прийнятий до складу 3-го дивізіону Мінної бригади Чорноморського флоту. Був названий на честь мису Каліакра в Болгарії, біля якого у 1791 році російський флот контр-адмірала Ушакова розбив турецькі та алжирські кораблі.

Участі в бойових діях корабель не брав. 16 грудня 1917 ескадрений міноносець «Каліакрія» увійшов до складу радянського флоту. У січні 1918 року брав участь у затвердженні радянської влади в Феодосії. Після пред'явлення німецьким командуванням 25 квітня ультиматуму радянському уряду щодо здачі Чорноморського флоту 29 квітня 1918 «Каліакрія» разом з частиною кораблів пішов з Севастополя. 1 травня 1918 корабель прибув до Новоросійська; 18 червня корабель за рішенням радянського уряду був затоплений екіпажем на глибині 28 метрів (щоб уникнути захоплення німецькими військами)^[1][2].

У період з 17 червня по 4 жовтня 1925 року в ході спеціальної операції есмінець «Калиакрия» було піднято Чорноморської партією ЕПРОН. 27 квітня 1926 корабель відбуксирували до Миколаєва для відновлювального ремонту. 24 листопада 1926 есмінець був перейменований у «Дзержинський». З 1 січня 1927 по 24 серпня 1929 корабель проходив відновлювальний і капітальний ремонти, після завершення яких 29 серпня 1929 був прийнятий в до Морських Сил Чорного моря, ставши флагманом 1-го дивізіону ескадрених міноносців. У грудні 1929 року «Дзержинський» завітав до Стамбулу. У 1933–1934 роках корабель пройшов другий капітальний ремонт на Севморзаводі^[2].

До початку Німецько-радянської війни ескадрений міноносець входив до складу 1-го дивізіону есмінців. У ході війни брав участь в мінних постановках, ескортуванні транспортів на кавказькому узбережжя і обороні Одеси. З кінця вересня 1941 по березень 1942 «Дзержинський» перебував на середньому ремонті в ВМБ Поті, після закінчення якого брав участь в обороні Севастополя^[1][2].

14 травня 1942 есмінець слідував з маршовим поповненням з Новоросійська до Севастополя. На підході до Севастополя в тумані «Дзержинський» відхилився від фарватеру і підірвався на міні радянського оборонного мінного загородження. Від вибуху міни корабель розломився і затонув на глибині близько 120 метрів в точці 44°27' пн.ш. 31°19' східної довготи^[3]. При цьому загинуло 158 членів екіпажу і 110 (за іншими даними 125) солдат маршового поповнення. Врятувати вдалося лише 27 осіб, у тому числі командира корабля. 24 червня 1942 есмінець був виключений зі складу радянського ВМФ^[1].

Командири

• старший лейтенант Гернет Є. С. (1918)
• Юмашев І. С. (листопад 1927–1931)
• Харламов М. М. (1935)
• Коновалов. Г. А. (08-10 1937)
• Зубков А. І.
• капітан-лейтенант Шевченко П. І. (22 червня — 18 лютого 1941)
• капітан 2 рангу Валюх К. П. (18 лютого — 14 травня (1941)

Література

• Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — ISBN 5-902863-10-4.
• Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007 — ISBN 978-5-699-23164-5.
• Лихачев П. В. Эскадренные миноносцы типа «Новик» в ВМФ СССР 1920–1955 гг. [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Эсминцы и миноносцы [Архівовано 12 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Гражданская война в России: Черноморский флот [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.].