Калінніков Василь Сергійович

Василь Сергійович Калінніков (13 січня 1866, Воїни — 11 січня 1901, Ялта) — російський композитор.

Калінніков Василь Сергійович
Основна інформація
Дата народження	1 (13) січня 1866[1][2]
Місце народження	Перший Воїн, Мценський район, СРСР[3]
Дата смерті	29 грудня 1900 (11 січня 1901)[1][2] (34 роки)
Місце смерті	Ялта, Таврійська губернія, Російська імперія[4][2]
Причина смерті	туберкульоз
Поховання	Полікурівський меморіал
Громадянство	Російська імперія
Професії	композитор
Освіта	Орловська духовна семінарія
Інструменти	фагот
Жанри	опера і симфонія
Брати, сестри	Viktor Kalinnikovd[2]
Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1 [13] січня 1866(18660113) року в селі Воїнах (нині село Перший Воїн у Мценському районі Орловської області Російської Федерації). Навчався в Орловській духовній семінарії. У 1892 році закінчив музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства.

Грав в оркестрі (на фаготі), викладав спів в початкових міських училищах, виступав як диригент. З 1893 року, внаслідок хвороби (туберкульоз), жив переважно в Криму.

Могила Василя Каліннікова в Ялті

Помер 29 грудня 1900 [11 січня 1901] в Ялті. Похований в Ялті на Полікурівському меморіалі. Автор надгробного пам'ятника архітектор Леонід Браїловський^[5].

Творчість

Основу творчості Калінникова складають симфонічні твори: 2 симфонії (1-а — 1895, виконана в 1897 році, Київ і Москва; 2-а — 1897), симфонічна поема «Кедр і пальма» (1898). Продовжувач традицій Петра Чайковского і композиторів «Могутньої купки», Калінніков по складу свого дарування був ліриком. Широку популярність принесла йому 1-а симфонія — найбільш цілісний і закінчений твір композитора. Серед творів Каліннікова — музика до трагедії «Цар Борис» Олексія Толстого (1899), фортепіанні п'єси, романси і інше.