Камишин Володимир Вікторович

Володи́мир Ві́кторович Ками́шин (нар. 1 травня 1963 року, Київ) — фахівець у галузі інформаційних технологій, педагог, кандидат технічних (2004), доктор педагогічних наук (2015), член-кореспондент НАПНУ (2016).

Камишин Володимир Вікторович
Народився	1 травня 1963(1963-05-01) (62 роки) Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	педагог
Нагороди	Державна премія України в галузі освіти

Біографія

Народився 1 травня 1963 року в Києві.

У 1985 році закінчив Київський ін­ститут інженерів цивільної авіації, де потім і працював.

З 1992 по 1997 рік — за­ступник директора, перший за­ступник директора Державного науково-дослідного центру «Фонон».

З 1997 по 1998 рік — директор Державного центру наукової та науково-технічної екс­пертизи.

З 1998 по 2007 рік — за­ступник директора Українського ін­ституту науково-технічної і економічної інформації.

З 2007 по 2008 рік — директор з фінансових та організаційних питань ЗАТ «Всеукраїнська соціологічна служба».

З 2008 по 2017 рік — директор Ін­ституту обдарованої дитини НАПНУ.

З 2017 року — директор Українського ін­ституту науково-технічної екс­пертизи та інформації.^[1]

Наукова робота

Наукові дослідже­н­ня стосуються виявле­н­ня й роз­витку обдарованості, за­стосува­н­ня інформаційних технологій в управлін­ні в галузі освіти і науки та функціонува­н­ня від­критих електрон­них науково-освітніх ресурсів, роз­робле­н­ня основ системно-інформаційної кваліметрії в освіті.^[1]

Основні праці

За ЕСУ:

• Організаційна ергономіка: методи та алгоритми досліджень і проектування. — 2009 (співавтор);
• Методи системного аналізу у кваліметрії навчально-виховного процесу. — 2012 (співавтор);
• Теоретико-методологічні основи системно-інформаційної кваліметрії в управлінні навчально-виховним процесом. — 2013;
• Психолого-педагогічний супровід соціалізації обдарованих старшокласників в Інтернет-середовищі: метод. посіб. — 2017 (співавтор);
• Методи і моделі управління розвитком академічної обдарованості. — 2018 (співавтор);
• Системно-інформаційна методологія проактивної кваліметрії впливу людського чинника на прийняття рішень в еронавігаційних системах. — 2019 (співавтор);
• Людський чинник: методологія проактивної кваліметрії загроз помилок авіадиспетчерів. — 2020 (співавтор); (усі — Київ).^[1]

Нагороди

• Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988);
• Державна премія України в галузі освіти (2012)^[1].