Кам'яниця Брамівська

49°50′35″ пн. ш. 24°1′48″ сх. д.

Кам'яниця Брамівська
м. Львів, вул. Краківська, 14 (інша адреса — вул. Вірменська, 5[1])
Замовник	Ян Непомук Скроховський
Початок будівництва	1776 р.
Реконструйовано	1864 р.; 1908 р.; 1926 р.; 1936 р.; 1980-ті рр.
Тип споруди	житловий будинок
Архітектурні стилі	ампір

Кам'яниця Брамівська — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення^[2] (охоронний № 120, конскрипційний № 115). Розташований в історичному центрі Львова, на розі вулиць Краківської та Вірменської.

Історія

Сучасна будівля зведена у 1776 році на місці двох середньовічних кам'яниць, які мали типове для тих часів вузьке видовжене планування: Брамівської (Абрагамівської) та Чеховичівської. Замовником будівництва виступив радник магістрату Ян Непомук Скроховський.

Первісно будівля була триповерховою, а в 1864 році кам'яницю відреставрували та добудували четвертий поверх^[1]. У 1830-х роках фасад, що виходить на вулицю Краківську, прикрасили ліпним оздобленням, ймовірно, роботи скульпторів Йоганна Шімзера та Фридерика Баумана. У першій половині XIX століття у кам'яниці перебувала частина урядовців магістрату, яких виселили з ратуші, де йшли роботи із її перебудування.

У 1873—1895 роках у будинку винаймали приміщення товариства «Просвіта» і «Руська бесіда». Цікаво, що в ті часи кам'яниця мала назву «Під паровим кораблем»

У 1908 році надбудували приміщення у подвір'ї, прилеглому до сусіднього будинку № 16 по вулиці Краківській. У 1926 році (за іншими джерелами — у 1928 році) архітектор Юзеф Авін відновив фасад, надавши йому натурального вигляду каменю або тиньку, а архітектор Юзеф Торн реконструював вітрини першого поверху.

За даними міських архівів у 1871 році кам'яницею володів Абрам Лейб Бах, у 1889 році — Маєр Бах, у 1916 році — спадкоємці Векселів, у 1934 році — Саля Ауербах.

У 1930-х роках на першому поверсі кам'яниці розташовувалося шість крамниць, серед яких був магазин пива і вина Векселя та магазин взуття Фурмана. У 1936 році перебудували низку віконних прорізів, зробивши їх однаковими.

До самої смерті в будинку проживав український поет, автор гімну Українських Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина» Степан Чарнецький^[3].

За радянських часів тут містилися хімчистка і фарбування одягу.

У 1980-х роках у будинку проводилися ремонтно-відновлювані роботи.

Опис

Будинок наріжний, чотириповерховий (первісно — триповерховий), перший поверх зведено з каменю, інші — з цегли. У плані витягнутий, наближений до прямокутника, з півночі прилягає до Вірменського собору, утворюючи з останнім невелике внутрішнє подвір'я^[1]. Внутрішнє планування коридорно-анфіладного типу.

Головний фасад, що виходить на вулицю Краківську, тинькований, п'ятивіконний, перебудований у другій половині XIX у стилі ампір. Фасад, що виходить на вулицю Вірменську, укріплений контрфорсами та має набагато стриманіше декорування^[1].

На першому поверсі збереглися первісні аркові віконні прорізи із профільованим обрамленням. Вікна другого-четвертого поверхів прямокутні, на другому поверсі декоровані обрамуваннями та прямолінійними сандриками із ліпниною у вигляді гірлянд і орлів (з боку вулиці Краківської) та лише гірлянд (з боку вулиці Вірменської)^[4]. Вікна третього поверху прикрашені знизу консолями із рослинним декором.

Основний акцент головного фасаду створює балкон на могутніх консолях, на другому поверсі^[4]. Балкон огороджений кованою металевою решіткою, виконаною у стилі пізнього класицизму. В центрі решітки, у колі, розміщена монограма «J. G.» і дата «1864», яка відповідає року реконструкції будинку.

Перший і другий, та третій і четвертий поверхи відокремлюються профільованими карнизами. На головному фасаді розташовані дерев'яні двостулкові вхідні двері із світликом.

В інтер'єрі будинку збереглися дві сходові клітини, виконані у стилі ампір, та поруччя сходів, виконані у конструктивістському напрямі стилю ар деко.

Галерея

• 
  Бічний фасад (з боку вулиці Вірменської)
• 
  Монограма у решітці балкону
• 
  Сходова клітина
• 
  Інтер'єр під'їзду