Карандєєв Ростислав Володимирович

Ростислав Володимирович Карандєєв (нар. 22 червня 1972(19720622), Київ) — український політик. Депутат Київради II, III та IV скликань. З 2015 року — заступник міністра культури України. Виконувач обов'язків міністра культури та інформаційної політики України (28 липня 2023 — 4 вересня 2024). Державний службовець четвертого рангу.^[1]

Ростислав Володимирович Карандєєв
Народився	22 червня 1972(1972-06-22) (53 роки) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Відомий завдяки	Голова партії «Молода Україна» (2001—2004)
Alma mater	Київський університет
Знання мов	українська
Посада	в.о. Міністр культури та інформаційної політики України
Термін	2023-2024
Попередник	Олександр Ткаченко
Наступник	Микола Точицький
Партія	Політична партія «Молода Україна»
Нагороди	Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Освіта

1988 року закінчив Київську середню школу № 30 (середня освіта). Згодом навчався у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, у якому 1993 року здобув спеціальність «фізика твердого тіла», а 2002 — «правознавство»^[2].

2007 року закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом (аспірантура), де здобув вчене звання: Доктор філософії в галузі економіки^[2].

2019 року здобув ступінь магістра в Національні академії керівних кадрів культури і мистецтв зі спеціальності менеджмент соціокультурної діяльності^[2].

Кар'єра

Трудову діяльність розпочав в Міжнародному центрі електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона.

З 1995 року працював в системі органів місцевого самоврядування м. Києва. З 1995 — головний спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу, з 06.1996 — керівник пресслужби Київської міськдержадміністрації. З 08.1998 — заступник голови Харківської райдержадміністрації м. Києва. З 2001 — заступник голови Дніпровської райдержадміністрації м. Києва. Депутат Київської міської ради 2, 3 та 4 скликань. У період виборчої кампанії 1998 року делегований політичним об'єднанням «Молода Україна» на посаду міністра молоді і спорту опозиційного Кабінету міністрів Юлії Тимошенко.

З 2001 року — голова Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій м. Києва. З 2001 року очолював політичну партію «Молода Україна», був депутатом Київради.

12.2002 — 01.2004 — начальник Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради^[2];

02.2004 — 01.2005 — голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва^[2];

02.2005 — 04.2005 — консультант аналітичного управління забезпечення діяльності Київського міського голови^[2];

04.2005 — 08.2006 — начальник Головного управління по фізичній культурі та спорту Київської міської державної адміністрації^[2];

08.2006 — 01.2007 — директор департаменту фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту^[2].

02.2007 — 01.2008 — радник України у справах сім'ї, молоді та спорту з питань Євро-2012^[2].

6 лютого 2008^[3] — 14 квітня 2010^[4] — заступник Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту. Віцепрезидент Федерації вуличного баскетболу України.^[5][6][7]

05.2010 — 03.2014 — голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва^[2].

03.2014 — 05.2014 — радник Міністра культури України^[2].

21 січня 2015 — 29 квітня 2016 — заступник Міністра культури України^[2].

З 29 квітня 2016 по 26 лютого 2020 — заступник Міністра культури України — керівник апарату^[2][8][9]

З лютого по липень 2020 — радник Керівника Офісу Президента України^[2][10].

З 15 липня 2020 ^[11]— по 20 вересня 2024 року^[12] — перший заступник міністра культури та інформаційної політики України.

З 28 липня 2023 — по 4 вересня 2024 року тимчасово виконував обов'язки міністра культури України^[13].

З квітня 2025 року — директор-художній керівник Дніпровського академічного театру опери та балету^[14].

Критика

Ростислава Карандєєва звинувачують у:

• захист Анатолія Сєрикова, відомого руйнацією українських культурологічних видань; відсутність вжиття Ростиславом Карандєєвим належних заходів для підтримки українських культурологічних видань^[15].
• непослідовність рішення щодо звільнення Максима Тимошенка з посади в.о. ректора НМАУ через півтора місяця після призначення і за півтора місяця до очікуваного конкурсу на цю посаду^[16][17].
• надмірно високу зарплатню на посаді державного секретаря Міністерства культури України — зокрема у грудні 2017 року — 111 964 гривень^[18], у грудні 2018 року — 175 332 гривні^[19], а в грудні 2019 року — 497 709 гривень (в чотири рази більше, ніж у міністра В. Бородянського)^[20].

Відзнаки

• 2005 — Заслужений працівник фізичної культури і спорту України^[21]