Карась Микола Олександрович

Микола Олександрович Карась (нар. 13 грудня 1985(19851213)^[1], с. Коробки, Херсонська область — пом. 29 липня 2022, селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, головний сержант Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023 р., посмертно).

Микола Карась Микола Олександрович Карась
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	13 грудня 1985(1985-12-13) с. Коробки, Каховський район, Херсонська область, УРСР, СРСР
Смерть	29 липня 2022(2022-07-29) (36 років) селище Оленівка, Донецька область, Україна (Масове вбивство військовополонених російськими окупантами)
Поховання	с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область, Україна
Національність	українець
Псевдо	«Карась»
Військова служба
Роки служби	2016–2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Маріуполь (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»

Життєпис

Микола Карась народився у селі Коробках на Херсонщині у звичайній багатодітній родині: його мама була дояркою, а батько – трактористом. Закінчив професійно-технічне училище, здобув фах водія-механіка. Працював водієм.

2016 року слідом за молодшим братом Євгеном Микола вступив на військову службу за контрактом у ОЗСП «Азов» Національної гвардії України.

Станом на 24 лютого 2022 року обіймав посаду інструктора з водіння стрілецького відділення навчально-бойового взводу батальйону вишколу особового складу. 25 березня 2022-го за участь у бойових діях нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони території металургійного комбінату «Азовсталь» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Микола вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю»^[2]. Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю.

Докладніше: Масове вбивство полонених в Оленівці

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці^[1].

Похований з військовими почестями у с. Святопетрівському Бучанського району Київщини.

Родина

У Миколи залишилися мати, сестра і старший брат.

Молодший брат Миколи, також військовослужбовець ОЗСП «Азов» молодший лейтенант Євген Карась, загинув смертю хоробрих у бою 7 березня 2022 року у маріупольському передмісті Каменську.

Нагороди

• Медаль «За військову службу Україні» (25 березня 2022 р.)  – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку^[3];
• орден «За мужність» ІІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно)  – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[4];

Джерела

• КАРАСЬ Микола Олександрович // Книга пам’яті загиблих у полоні / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
• Микола Карась // Платформа пам'яті Меморіал