Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Караулов Андрій Вікторович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Караулов Андрій Вікторович
Remove ads

Андрій Вікторович Караулов (нар. 10 вересня 1958, Калінінград, Московська область) — радянський і російський журналіст, прокремлівський пропагандст[3], телеведучий, блогер. Найбільш відомий як автор і ведучий публіцистичних програм «Момент істини» (1992—2016)[4] і «Русский век» (1998—2006), що в різний час транслювалися російськими телеканалами. Президент ТОВ «Телевізійна корпорація „Момент істини“». Лауреат телевізійної премії «ТЕФІ» (1995)[5].

Коротка інформація Караулов Андрій Вікторович, рос. Андрей Викторович Караулов ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився в підмосковному Калінінграді (нині місто Корольов) Московської області.

У 1976 році працював різноробочим заводу «Салют» в Москві.

У 1981 році закінчив факультет театрознавства ГІТІСу ім. А. В. Луначарського. Кандидат мистецтвознавства.

З 1982 р по 1983 р — служба в театрально-армійській команді.

З 1983 р по 1985 р — редактор журналу «Театральная жизнь».

З 1985 по 1988 — завідувач відділом гумору журналу «Огонек».

З 1988 р по 1990 р — працює в альманасі «Наша спадщина». Друкувався в газеті «Советская Россия».

З 1990 р — завідувач відділом журналу «Родина».

У 1991 р — завідувач відділом літератури та мистецтва «Независимой газеты».

З 1992 по 2016 рік — автор і ведучий програми «Момент істини».

У 1992—1997 роках «Момент істини» виходив на каналі РТР[6]. У 1997 році вступив в конфлікт з головою ВГТРК Миколою Сванідзе та його заступником Михайлом Лесіним, в результаті якого «Момент істини» зняли з ефіру.

У 1998—2006 роках — автор і ведучий програми в форматі інтерв'ю «Русский век» на телеканалі НТВ[7][8], потім на телеканалі ТВЦ[9].

Також вів програми «Крадене повітря» і «Російські люди» на телеканалі ТНТ[10][11][12][13][8], «Навколо Кремля» на каналі REN-TV[14][15] і «Національне надбання» на ТВЦ.

У 2007 році було порушено Слідчим комітетом Російської Федерації кримінальну справу про незаконне прослуховування, в тому числі Караулова[16].

12 листопада 2013 року на програмі «Спеціальний кореспондент» — «Лицедії» з Аркадієм Мамонтовим, журналістом телеканалу «Росія-1», вступив в дискусію з редактором газети «The Moscow Times» Майклом Бомом з США з приводу рівня розвитку Росії і США[17].

Автор політичних книг «Навколо Кремля» (друге видання книги вийшло в 2 томах у видавництві «Слово»). Перше видання книги «Навколо Кремля» вийшло в 1990 році і, на думку автора, мета цієї книги полягала в тому, щоб "через цикл діалогів показати, як протягом одного року жила і розвивалася суспільно-політична думка, куди і до чого йшли … "; «Русское солнце». Автор монографій «Театр, 1980-ті», «Олег Іванович Борисов», «Спрощений театр».

Автор документального 4-серійного фільму «Невідомий Путін»[18].

З квітня 2018 року робить випуски на своєму офіційному ютуб-каналі «Офіційний канал Андрія Караулова». Канал має понад 1,5 млн передплатників.[19]

24 листопада 2022 року на Андрія Караулова було заведено кримінальна справа про наклеп (128.1 УК РФ), порушена за заявою голови Держкорпорації "Ростех" Сергія Чемезова.[20] за іншою версією, приводом для порушення справи стала заява режисера Микити Міхалкова, який вирішив, що Караулов звинуватив його у вирубці лісів у Нижегородській області.[21] Переховується в ОАЕ.

Remove ads

Родина

Дружини:

  • Від першого шлюбу студентських років є дочка Лідія.
  • Другий шлюб — Наталія Миронова, дочка драматурга і сценариста Михайла Шатрова
    • дочка Софія.
  • Третій — Ксенія Караулова
    • син Василь.
  • Четвертий шлюб — Юлія Мареєва.[22] До шлюбу з Карауловим вчилася в РДГУ.[23] У віці 21 року Мареєва познайомилася з Карауловим, якому було тоді 53 роки. Великий портрет Мареєвої висів у програмі «Момент істини» поруч з головою Караулова. Однак після закриття програми сім'я фактично розпалася.
  • П'ятий шлюб — Варвара Прошутінська (нар. 1990), внучка відомої телеведучої Кіри Прошутінської.[24]
Remove ads

Фільмографія

  • «Путин как superstar» — док. фільм А.Караулова у 3-х ч., 2018

Бібліографія

  • 2017 г. Андрей Караулов. Геноцид русских на Украине. О чём молчит Запад. Изд. Алгоритм, 240 с., тираж 2500 экз., ISBN 978-5-4438-0993-9
  • 2012 г. Андрей Караулов. Русский ад. Изд. Зебра Е, 848 с., тираж 4000 экз., ISBN 978-5-905629-71-6
  • 2011 г. Андрей Караулов. Русский ад. На пути к преисподней. Изд. Эксмо, серия «Политические тайны XXI века», 352 с., тираж 20000 экз., ISBN 978-5-9265-0626-3
  • 2011 г. Андрей Караулов. Русский ад-2. Встреча с дьяволом. Изд. Алгоритм, серия «Политические тайны XXI века», 336 с., тираж 8000 экз., ISBN 978-5-4320-0014-9
  • 2001 г. Андрей Караулов. Русское солнце. Изд. Коллекция «Совершенно секретно», серия «Совершенно секретно», 384 с., тираж 22000 экз., ISBN 5-89048-087-1
  • 1997 г. Андрей Караулов. Частушки. «Плохой мальчик». Новый вариант известной книги. Изд. Коллекция «Совершенно секретно», 256 с., тираж 5000 экз., ISBN 5-89048-060-X
  • 1996 г. Андрей Караулов. Плохой мальчик. Изд. Совершенно секретно, 196 с., тираж 15000 экз., ISBN 5-85275-130-8
  • 1994 г. Андрей Караулов. Подробности. Упрощённый театр. Изд. Дрофа, Лирус, 320 с., тираж 10000 экз., ISBN 5-87675-038-7
  • 1993 г. Андрей Караулов. Вокруг Кремля (в 2 томах). Изд. СЛОВО/SLOVO, 912 с., тираж 5000 экз., ISBN 5-85050-352-X
  • 1992 г. Андрей Караулов. Олег Борисов. Изд. Искусство, 318 с., тираж 12000 экз., ISBN 5-210-02513-6
  • 1990 г. Андрей Караулов. Вокруг Кремля. Книга политических диалогов. Изд. Новости, 480 с., тираж 100000 экз., ISBN 5-7020-0160-5
  • 1988 г. Андрей Караулов. Театр, 1980-е … Изд. Изд-во «Правда», библиотека «Огонёк» (Вып. № 17), 46 с.
  • 1988 г. Андрей Караулов. Ася Григорова. Маскарад на властта. Изд. Прозорец, 224 с., ISBN 9547330276, ISBN 9789547330276
Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads