Кардашов Олександр Васильович

Олександр Васильович Кардашов (10 липня 1917(19170710), село Кирчани Нолінського повіту Вятської губернії, тепер Нолінського району Кіровської області, Російська Федерація — 7 листопада 1973, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки, голова КДБ при Раді міністрів Азербайджанської РСР, генерал-майор (1958). Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання (в 1962—1966 роках).

Кардашов Олександр Васильович
Народився	10 липня 1917(1917-07-10)  село Кирчани Нолінського повіту Вятської губернії, тепер Нолінського району Кіровської області, Російська Федерація
Помер	7 листопада 1973(1973-11-07) (56 років)  Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник, політик
Alma mater	вища партійна школа
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кардашов.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1932 році закінчив сім класів школи в місті Нолінську, в квітні 1934 року — креслярську школу фабрично-заводського училища міста Лисьва Уральської області. Працював токарем-лекальником на металургійному заводі № 700 міста Лисьва.

У січні — липні 1937 року — інструктор та літературний працівник районної газети «Кіровець» Кирчанського району Кіровської області. Потім повернувся на завод: токар-лекальник, з жовтня 1939 року — змінний майстер, технолог механічного виробництва металургійного заводу № 700 міста Лисьва.

Член ВКП(б) з квітня 1940 року.

У 1941 році закінчив робітничий факультет та вечірнє відділення Лисьвенського механіко-металургійного технікуму.

У січні — жовтні 1942 року — комсомольський організатор (комсорг) ЦК ВЛКСМ металургійного заводу № 700 міста Лисьва.

У жовтні — листопаді 1942 року — секретар із кадрів, у листопаді 1942 — травні 1944 року — 2-й секретар Молотовського обласного комітету ВЛКСМ. У травні — вересні 1944 року — 1-й секретар Молотовського обласного комітету ВЛКСМ.

У вересні 1944 — 1 липня 1946 року — 2-й секретар Одеського обласного комітету ЛКСМУ.

1 липня 1946 — 31 серпня 1949 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету ЛКСМУ.

У вересні 1949 — 1952 року — слухач заочного відділення Вищої партійної школи при ЦК КП(б) України.

В органах державної безпеки з вересня 1952 року. У вересні 1952 — березні 1953 року — заступник начальника відділу кадрів Міністерства державної безпеки Української РСР.

У липні 1953 — квітні 1954 року — начальник відділу кадрів Міністерства внутрішніх справ Української РСР.

У квітні 1954 — серпні 1959 року — заступник (помічник) голови Комітету державної безпеки при Раді міністрів Української РСР із кадрів — начальник відділу кадрів КДБ УРСР.

1 вересня 1959 — 20 вересня 1963 року — голова Комітету державної безпеки при Раді міністрів Азербайджанської РСР.

У вересні 1963—1967 роках — заступник начальника 2-го Головного управління КДБ при Раді міністрів СРСР та начальник Служби № 1.

З лютого 1968 року — у відставці. Помер 7 листопада 1973 року в Москві. Похований на Востряковському цвинтарі Москви.

Звання

• майор (1952)
• підполковник державної безпеки (1954)
• полковник державної безпеки (1954)
• полковник (1955)
• генерал-майор (1958)

Нагороди та відзнаки

• орден Трудового Червоного Прапора (28.10.1948)
• два ордени «Знак Пошани» (1942, 1948)
• орден Червоної Зірки (1967)
• медалі
• нагрудний знак «Почесний співробітник держбезпеки» (1960)