Карелін Володимир Петрович

Володимир Петрович Карелін (Білоус) (15 (27) вересня 1897 , Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія  — 3 вересня 1938(1938-09-03) , Москва ) — український радянський розвідник. Начальник Розвідувального Управління НКВС Української РСР (1925—1930, 1934—1935)

Володимир Петрович Карелін (Білоус)
Майор
Загальна інформація
Народження	15 (27) вересня 1897  Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія
Смерть	3 вересня 1938(1938-09-03) (40 років)  Москва, СРСР
Військова служба
Роки служби	1925—1935
Приналежність	СРСР
Рід військ	НКВС
Формування	Іноземний відділ Управління державної безпеки НКВС Української СРР
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоус.

Життєпис

Народився 15 вересня 1897 року в місті Одесі. У 1914 році закінчив Одеське комерційне училище. У 1915 році служив рядовим у 40-му піхотному запасному полку, був звільнений за станом здоров'я. У 1915 році вступив на юридичний факультет Міжнародного інституту в Одесі, але повний курс навчання не пройшов.

У 1917—1918 рр. — працював контролером у місті Одесі

У 1919 році — контролер губернського фінансового відділу, а згодом — бухгалтером Раднаргоспу.

У 1920 році — працював старшим слідчим Одеської комендатури, З листопада 1920 року — старший слідчий в Губкомдезі (Губернському комітеті боротьби з дезертирством).

З квітня 1921 по 1922 рр. — обіймав посади помічника уповноваженого Одеської губернської надзвичайної комісії,

У 1922—1923 рр. — уповноважений Секретного відділу надзвичайної комісії.

У 1923—1924 рр. — помічник начальника з охорони кордонів, згодом начальник контррозвідувального відділу Одеської губернської надзвичайної комісії.

З 1924 року — працював помічником начальника Частин прикордонної охорони з оперативних питань,

З 1925 по 1926 рр. — заступник начальника Контррозвідувального відділу Одеського Окремого відділу Об'єднаного державного політичного управління.

У грудні 1925 року — уповажений Контррозвідувального відділу Державного політичного управління Української СРР. Цей підрозділ відповідав за координацію закордонної розвідувальної роботи.

Зі створенням у серпні 1926 року у складі зазначеного відділу 2-го відділення, на яке покладали функції зовнішньої розвідки, очолив його.

У липні 1930 року його призначають помічником начальника Особливого відділу Українського військового округу і Державного політичного управління Української СРР, З 1932 року — заступник начальника Особливого відділу Українського військового округу і Державного політичного управління Української СРР.

У 1933 році — заступник начальника Особливого відділу Українського військового округу — начальник Іноземного відділу Державного політичного управління Української СРР,

У 1934 році — очолив Іноземний відділ Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української СРР^[1].

У червні 1935 року — призначений на посаду начальника Особливого відділу Управління державної безпеки по Управлінню Народного комісаріату внутрішніх справ Білоруської СРР.

У 1937 році — заступник начальника 5-го відділу Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР.

29 липня 1937 року — був заарештований, у листопаді 1937 року звільнений зі служби у званні майора держбезпеки.

У вересні 1938 року його розстріляно.

Нагороди та відзнаки

• Срібний портсигар від Колегії Всеукраїнської надзвичайної комісії (1921),
• Срібний годинник (1923),
• Бойова зброя (пістолет системи «Маузер») (1927, 1929)
• Знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ» (1931),
• Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (1932),
• Орден Червоної Зірки (1936),
• Орден «Знак Пошани» (1937).