Каржантау

Каржанта́у (каз. Қаржантау жотасы, узб. Qorjontov/Қоржонтов) — гірський хребет в Південно-Казахстанськый області Казахстану і Ташкентській області Узбекистану, входить в гірську систему Західного Тянь-Шаню.

Каржантау
Мінгбулак Мінгбулак
41°42′57″ пн. ш. 69°49′45″ сх. д.
Країна	Узбекистан і  Казахстан
Розташування
Система	Тянь-Шань
Тип	гірський хребет
Висота	2823 м (макс.).
Каржантау Каржантау (Узбекистан)
Каржантау у Вікісховищі

Розташування

Каржантау є гірським хребтом у складі гірської системи Західного Тянь-Шаню. Велика частина хребта розташовується на території Казахстану, лише на заході він заходить на територію Ташкентської області Узбекистану. Гірське пасмо витягнуто в напрямку з південного заходу на північний схід^[1].

Геоморфологія

Середні висоти в центральній частині складають 2000 м, в південно-західній — 700—800 м^[1]. Окремі вершини досягають 2500—2800 м^[2]. Найвища точка Каржантау — гора Мінгбулак (2823 м). Знижуючи на північний захід, хребет переходить у височину Карачатау. Тут по хребту проведено державний кордон між Казахстаном і Узбекистаном (протягом 30-40 км), що прямує в північно-східному напрямку, впираючись в середню частину Угамського хребта(інші мови)^[1]. На півночі Каржантау прямує практично в широтному напрямку^[2]. Загальна довжина хребта становить 90 км^[3].

Хребет Каржантау утворений, головним чином, палеозойськими магматичними породами, піщаником, глинистими сланцями, конгломератами ^{[1] [4]}. Місцями гори складені кам'яновугільними і девонськими вапняками і доломітами, які створюють умови для карстового рельєфу. Є карри, карстові лійки, карстові шахти^[en] і карстові печери^[1] . Каржантауське підняття є антиклінальною структурою. Як орографічна одиниця, Каржантау з'явився в після олігоценового періоду^[5].

Хребет має асиметричну будову^[2]. З південного сходу Каржантау утворює дуже круті^[2], урвисті бічні схили, які глибоко порізані саями^[1]. Каржантау обмежує на заході долину річки Угам^[6]. Північно-західні схили пологі^[2]. Вони прорізані лівими притоками річки Келес(інші мови)^[1].

Гідрографія

Каржантау виступає вододілом між сточищами Угам і Чирчика з одного боку, і басейном Келеса — з іншого^[2][3].

Серед річок сточища Келеса з північно-західного схилу хребта стікають Кизилатасай, Жузумсай^[kk], Уясай, Каржансай^[kk], Кокпарсай, Мугалисай^[1], а також річка Бадам (притока Арис)^[7]. У південному і південно-східному напрямку стікають річки сточища Чирчика: Оркутсай, Кизилсу, Акташсай, Таваксай, Азадбашсай^[1].

Господарське значення

У Каржантау виявлені вторинні кварцити. Поблизу південно-західній частині хребта, за 3-4 км на північ від населеного пункту Сайлик, розташоване комплексне Акташське родовище^[8] (корундо-діаспоро-алуніто-агальматолітове)^[9].

Флора

Рослинність на схилах представлена різнотравно-пирійними степами, вище яких лежать високогірні луки. У глибоких долинах, що прорізають бічні схили, зустрічаються ялинники, а до висоти 1400—2000 м — сади і ліси волоського горіха^[1][10].