Каркоць Михайло

Каркоць Михайло (нар. 6 березня 1919, Луцьк, Україна) — військовий офіцер, який служив в Українському Легіоні Самооборони (УЛС), а потім у Ваффен-СС під час Другої світової війни. Станом на червень 2013 року чоловік з таким же ім'ям проживав у Міннесоті. За твердженням «Associated Press», це одна й та ж особа.

Каркоць Михайло
Народився	6 березня 1919(1919-03-06)  Луцьк, Російська імперія
Помер	14 грудня 2019(2019-12-14) (100 років)  Міннеаполіс, Міннесота, США
Країна	Україна  США
Діяльність	офіцер

Син Михайла відхилив ідентифікації свого батька як «нациста».

Друга світова війна

За даними «Associated Press» Каркоць був одним із засновників і лейтенантом у 2-й роті Українського Легіону Самооборони. УЛС був одним з батальйонів Шуцманшафту. Після розформування УЛС Михайла перевели у 14-ту дивізію СС «Галичина», де був офіцером і служив заступником командира роти^[1].

УЛС нібито брав участь у військових злочинах проти цивільного населення в України та Польщі^[2][3]. Його особиста участь у будь-яких військових злочинах не була продемонстрована, але німецько-нацистські записи показують, що, як лейтенант і командир підрозділу, Каркоць брав участь у придушенні Варшавського повстання в серпні 1944 року, а також у кількох інших діях щодо цивільних осіб, включаючи масові убивства в селах Хланів (Chłaniów) та Владиславін Люблінського воєводства 23 липня 1944 року^[3][4]. Новини, посилаючись на розслідування, стверджують, що Каркоць служив у 14-й Дивізії СС «Галичина» і що він допоміг придушити Варшавське повстання;^[5][6] проте його відділ не брав участі в бойових діях Варшавського повстання,^[7][8] і його в той час навіть не було на території Польщі^[9].

УЛС був розформований у листопаді 1944 року і мало хто залишилися в живих, в основному ті, кого перевели до 30-ї гренадерської дивізії Ваффен-СС.^[10] У перші місяці 1945 року, деякі з решти елементів УЛС, офіційно відомі як 31-й Шуцманшафт батальйон, були передані до 14-ї дивізії СС «Галичина», яка протидіяла партизанам на словенсько-австрійському кордоні.^[11] Таким чином, якщо Каркоць був членом 14-ї Дивізії СС «Галичина», це було б протягом декількох місяців, перш ніж він здався західним союзникам 10 травня 1945 року.

За даними AP, нацистський аркуш платні, що перебувають у польських архівах та підписаний офіцером СС 8 січня 1945 р., показує, що Каркоць був присутній у Кракові (Польща), і брав свою платню як член УЛС.^[12]

Післявоєнний час

Петиція про Натуралізацію Михайла Каркоця

Людина на ім'я Михайло Каркоць іммігрувала до США 1949 року після заяви імміграційній владі, що він не виконував будь-яку військову службу під час війни. У той час він сказав, що працював на свого батька до 1944 року, а потім працював у трудовому таборі з 1944 до 1945 року. Через 10 років після імміграції він став громадянином США^[2][3].

У червні 2013 року Associated Press опублікувало звіт про розслідування нацистських військових злочинів, де дослідник Стівен Анкієр стверджував, що людина на ім'я Михайло Каркоць в цей час мешкає в Міннеаполісі, штат Міннесота, який був «командиром СС», народився в 1919 році, і що він визнав свою участь в УЛС і 14-й дивізії СС «Галичина» в 1995 році в мемуарах українською мовою^{[13][14][nb 1][nb 2]}.

Андрій Каркоць, син Михайла Каркоця, який пише своє прізвище по іншому, ніж його батько, заявив, що його батько ніколи не був нацистом і звинуватив «Associated Press» у наклепі на свого батька^[3].

Книги

• Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Леґіону Самооборони [Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. — Рівне : Союз Ветеранів Визвольних Змагань УНР, Союз Ветеранів Українського Резистансу, 2002. — Друге видання із доповненням. — 248 с.

Див. також

• Український легіон самооборони
• Дем'янюк Іван Миколайович

Коментарі

1. В імміграційних документах для Михайла Каркоця місцем його народження вказаний Луцьк, а у нацистських документах вказано, що Михайло Каркоць народився у місті Городок, розташованому у тому ж регіоні, що й Луцьк.^[14]
2. The same membership records show that two of the men under Karkoc's command were Teodozy Dak, who was convicted of war crimes in Poland in 1972, and Vasyl Malazhenski, who allegedly admitted to committing war crimes to Soviet authorities in 1967.^[2]