Карло Маттоньйо

Карло Маттоньйо (нар. 1951, Орв'єто, Італія^[3]) — італійський ревізіоніст Голокосту. Юрген Граф вважає^[4] його найбільшим ревізіоністським автором сучасності, який займається як історичними, так і технічними аспектами голокосту (зокрема, питаннями про пропускну здатність крематоріїв Освенціма).

Карло Маттоньйо
італ. Carlo Mattogno
Народився	12 січня 1951(1951-01-12)[1][2] (74 роки)  Орв'єто, Провінція Терні, Умбрія, Італія[1]
Країна	Італія
Діяльність	ревізіоніст Голокосту
Знання мов	італійська

Автор численних книг і монографій ^[3][5], багато з яких були опубліковані в журналі Journal of Historical Review ^[3].

У 1985 році Маттоньйо опублікував книгу «Доповідь Герштейна — анатомія шахрайства» ^[6] і в 1988 році книги «Міф про винищення євреїв» ^[3]

Постійно друкується у французькомовному журналі «Annales d'Histoire révisionniste»^[5] і є членом консультативної ради Інституту перегляду історії^[5], закладу, який сприяє теорії заперечення Голокосту.^[7]

Маттоньйо виступив на захист єпископа Річарда Вільямсона, який вважає^[8]. Голокост вигадкою євреїв і західних союзників Ізраїлю та заперечує існування газових камер.^[9].

Вивчення крематоріїв Аушвіц-Біркенау

В особливому архіві в Москві знаходиться до 90 тис. сторінок документів будівельного управління, тобто тієї організації, яка займалася будівництвом крематоріїв, а також, як заявляють експерти, газових камер, розташованих у крематоріях Освенціму. Під час тривалих поїздок до Москви в 1995 році Карло Маттоньйо вивчив всі 90 тис. сторінок цих документів^[10]. Одна частина з них, 20 тис. сторінок, складається з виготовлених німцями копій інших документів, а 70 тисяч — справжні документи. І ні в жодному з них він не знайшов жодного доказу вбивств за допомогою газу^[10].

Карло Маттоньйо ліквідував останню прогалину в науково-технічному дослідженні голокосту^[10]. Працюючи разом з Франке Деано та іншими інженерами, він провів фундаментальне вивчення крематоріїв Освенціма. Короткий виклад отриманих результатів на німецькою мовою з'явився в 1996 році.

Маттоньйо досліджував такі фактори:

• Реальну максимальну продуктивність крематоріїв, з урахуванням того, що був потрібний їх технічний ремонт і вони не могли функціонувати всі одночасно і безперервно;
• Поставки коксу в крематорії, які майже повністю документовані, і витрати коксу на спалення одного трупа;
• Вогнетривке облицювання печей зсередини, яка жодного разу не оновлювалася, тоді як її вистачає максимум на 3 тис. кремацій на один муфель;
• Неможливість спалення трупів у ямах.

Карло Маттоньйо виконав складні розрахунки і довів, що в печах концтабору Аушвіц-Біркенау ніяк не можна було кремувати 1,1 мільйона тіл і прийшов до висновку^[10], що крематорії не могли спалити більше, ніж 162 тис. трупів, з них отруєних газом — нуль^[10]. Епідемії, в першу чергу висипний тиф, були головною причиною такої жахливо високої смертності^[10]. Якщо врахувати, що реальне число жертв Освенціму 170 тис. і при цьому деяку частину трупів при особливо гострих спалахах тифу спалювали на відкритому повітрі (не в ямах), то результати розрахунків та досліджень Маттоньйо завершують картину^[10].

Карло Маттоньйо пише з приводу крематоріїв Освенціму: «Очевидці» хочуть нас переконати, що крематорії Аушвіц-Біркенау були незалежні від законів природи, були диявольськими спорудами і не підпорядковувалися відомим законам хімії, фізики та теплотехніки. Історики вирішили сліпо вірити свідкам і були жорстоко обмануті".

Юрген Граф вважає, що проти досліджень Маттоньйо нема чого заперечити, тому антиревізіоністська література про них мовчить^[10].

Дослідження концтаборів Собібор та Белжець

У 2004 році Маттоньйо написав книгу про табір Белжець. Карло Маттоньйо також підрахував, що спалення уявних трупів у Белжеці зажадали б «астрономічно» великої кількість дров — 96 000 тонн^[11]. У червні 2009 року Карло Маттоньйо разом з Юргеном Графом і шведським вченим Томасом Кюесом, який до цього серйозно займався дослідженнями Собібору і опублікував багато статей з цього питання, написали книгу «Собібор. Міф і реальність», в який вони розглянули порушення законів, вчинені німецькою, а раніше американською юстицією при переслідуванні Івана Дем'янюка. Основна частина цієї книги присвячена питанню існуючої доказової бази уявних масових вбивств євреїв у Собіборі. Згідно з офіційною історіографією, Собібор поряд з Белжецем і Треблінкою був одним із трьох «таборів знищення» у східній Польщі, де, як стверджується, вихлопними газами двигунів було вбито не менше півтора мільйонів євреїв^[11].

Дослідження Майданека

Карло Маттоньйо втановив, що жертвами Майданека стали 42200 чоловік^[12].

Бібліографія

Перший період (1985—1995)

• Il rapporto Gerstein: Anatomia di un falso.
• La Risiera di San Sabba: Un falso grossolano^[13].
• Il mito dello sterminio ebraico. Introduzione storico-bibliografica alla storiografia revisionista^[14].
• Auschwitz: un caso di plagio.
• Auschwitz: due false testimonianze.
• Wellers e i «gasati» di Auschwitz.
• Auschwitz: le «confessioni» di Höss.
• «Medico ad Auschwitz»: Anatomia di un falso.
• Come si falsifica la storia: Saul Friedländer e il «rapporto» Gerstein.
• La Soluzione finale. Problemi e polemiche.
• Intervista sull'Olocausto.

Другий період (після 1995)

• Auschwitz: la prima gasazione^[15].
• Auschwitz: Fine di una leggenda (англ. Auschwitz: The End of a Legend. A Critique of J.C.Pressac та англ. Auschwitz: The End of a Legend in Germar Rudolf, Auschwitz: Plain Facts. A Response to Jean-Claude Pressac; traduzione tedesca: Auschwitz: Das Ende einer Legende in Auschwitz: Nackte Fakten. Eine Erwiderung an Jean-Claude Pressac).
• La «Zentralbauleitung der Waffen-SS und Polizei Auschwitz»^[16].
• «Sonderbehandlung» ad Auschwitz. Genesi e significato (traduzione tedesca: Sonderbehandlung in Auschwitz. Entstehung und Bedeutung eines Begriffes^[17].
• The Bunkers of Auschwitz. Black Propaganda versus History^[18]
• Auschwitz: Crematorium I and the Alleged Homicidal Gassing^[19].
• Auschwitz: Open Air Incinerations^[20].
• Auschwitz: 27 gennaio 1945 — 27 gennaio 2005: sessant'anni di propaganda.
• Bełżec nella propaganda, nelle testimonianze, nelle indagini archeologiche e nella storia^[21], nella quale si nega che a Bełżec ci fosse un campo di sterminio.
• Genesi e funzioni del campo di Birkenau^[22],^[23].
• Juergen Graf und Carlo Mattogno, KL Majdanek. Eine historische und technische Studie, Castle Hill Publisher, Hastings 1998. Englische Fassung: Concentration Camp Majdanek. A Historical and Technical Study, Theses & Dissertation Press, Chicago 2003.
• Auschwitz: The End of a Legend [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Belzec in Propaganda, Testimonies, Archeological Research, and History
• Special Treatment in Auschwitz
• The Bunkers of Auschwitz. Black Propaganda versus History
• The Central Construction Office in Auschwitz
• Auschwitz: Open Air Incinerations
• Auschwitz: The First Gassing. Rumor and Reality
• Auschwitz: Crematorium I and the Alleged Homicidal Gassings
• Healthcare in Auschwitz
• The Crematory Ovens of Auschwitz

Спільно з Юргеном Графом

• KL Majdanek. Eine historische und technische Studie (англ. Concentration Camp Majdanek. A Historical and Technical Study)^[24]
• KL Stutthof. Il campo di concentramento di Stutthof e la sua funzione nella politica ebraica nationalsocialista (німецьке видання: Das Konzentrationslager Stutthof und seine Funktion in der nationalsozialistischen Judenpolitik; американське видання: Concentration Camp Stutthof and its Function in National Socialist Jewish Policy)^[25].
• Treblinka. Vernichtungslager oder Durchgangslager? (edizione americana: Treblinka. Extermination Camp or Transit Camp?)^[26].