Карліс Скалбе

Карліс Скалба (латис. Kārlis Skalbe, 7 листопада 1879 — 14 квітня 1945) — латвійський письменник і громадський діяч.

Карліс Скалбе
Народився	7 листопада 1879(1879-11-07)[1][2]  Вецпієбалгський край, Латвія
Помер	14 квітня 1945(1945-04-14)[3] (65 років) або 6 квітня 1945(1945-04-06)[4] (65 років)  Стокгольм, Швеція[3]
Поховання	Латвія
Країна	Латвія
Діяльність	письменник
Заклад	Латвійський університет
Знання мов	латиська[1]
Мова творів	латиська
У шлюбі з	Lizete Skalbed[5]
Нагороди

Життєпис

Карліс Скалба народився 7 листопада 1879 року в Вецпіебалге Венденского повіту Ліфляндській губернії Російської імперії в сім'ї сільського коваля. Батько помер, коли хлопчику було 8 років, він формувався під впливом матері, дуже бідної і дуже релігійної, яка входила в місцеву громаду гернгутеров. Літом хлопчик працював пастухом, в ранньому підлітковому віці захопився поезією, прочитавши книгу віршів місцевого шкільного вчителя Петеріса Церіньша, і почав складати сам у віці 12 років.

Закінчив Вецпіебалгску церковно-приходську школу (1893). Після здачі учительського іспиту (1901) працював вчителем в Ергльскій школі (1901—1904). Під час Першої російської революції 1905 року редагував опозиційний журнал «Kāvi». Після настання реакції був змушений емігрувати, жив в Фінляндії та Норвегії (1906—1909). Повернувшись до Латвії, був заарештований за участь у революційній діяльності та протягом 18 місяців утримувався під вартою (1911—1913). У роки Першої світової війни був газетним співробітником ряду видань. У 1918 році був членом Тимчасової національної ради (пізніше Народної ради Латвії), депутатом Латвійського установчого зібрання (1920—1922), депутатом Сейму Латвії (1922—1925, 1931—1934)^[6].

Був керівником літературного відділу газети «Jaunākās Ziņas» (1920—1940), редактором журналів «Piesaule» (1928—1935) і «Latvju Mēnešraksts» (1942—1944), головою Латвійського союзу журналістів і літераторів (1929—1931).

Один з підписантів Меморандуму Центральної Ради Латвії від 17 березня 1944 року. У 1944 році емігрував до Швеції.

Був одружений з латвійською перекладачкою Лізет Скалба. Помер 14 квітня 1945 року в Стокгольмі, в 1992 році прах письменника був перепохований на батьківщині. У 1984 році було відкрито меморіальний будинок-музей Карліс Скалба^[7].

Нагороди

• Орден Трьох зірок III ступеня
• Орден Великого князя Литовського Гедиміна

Твори

Поезія

• Pie jūras (1898)
• Cietumnieka sapņi (1902)
• Kad ābeles zied (1904)
• Zemes dūmos (1906)
• Veļu laikā (1907)
• Emigranta dziesmas (1909)
• Sirds un saule (1911)
• Sapņi un teikas (1912)
• Daugavas viļņi (1918)
• Pēclaikā (1923)
• Vakara ugunis (1927)
• Zāles dvaša (1931)
• Klusuma melodijas (1941)

Казки

• Kā es braucu Ziemeļmeitas lūkoties (1904)
• Ezerieša meita (1907)
• Pazemīgās dvēseles (1911)
• Ziemas pasakas (1913)
• Pasaka par vecāko dēlu un citas pasakas (1924)
• Muļķa laime (1932)
• Garā pupa (1937)
• Pasaka par zelta ābeli
• Kaķīša dzirnavas
• Pelnrušķīte
• Klusais burvis
• Pasaka par vērdiņu

Публіцистика

• Mazās piezīmes (1920)

Збірники

• Raksti, 1-2. R.: D.Zeltiņš (1906—1910)
• Kopoti raksti, 1-5. R. (1922—1923)
• Kopoti raksti, 1-10. R. (1938—1939)
• Raksti, 1-6. Stokholma (1952—1955)
• Pasakas. R.: LVI (1957)
• Dzeja. R.: LVI (1957)
• Saules vārdi (dzejas izlase). R.: Liesma (1969)
• Pasakas. R.: Liesma (1979)
• Dzīvības siltums (stāsti un tēlojumi). R.: Liesma (1980)
• Pasakas (izlase). R.: Atēna (1998)
• Pasakas (izlase). R.: Zvaigzne ABC (1998)
• Mūža raksti, 1-12. R.: Elpa (2001)