Карл Генрік Врангель

Карл Генрік Врангель (28 січня 1681, Хаапсалу, Шведське королівство — 23 березня 1755, Гальмстад, Шведське королівство) — шведський барон і фельдмаршал. Походив зі шведського роду Врангелів^[3].

Карл Генрік Врангель
швед. Carl Henrik Wrangel
Народився	28 січня 1681(1681-01-28)[1]  Хаапсалу, Хаапсалу[d], Ляенемаа, Естонія
Помер	23 березня 1755(1755-03-23)[1] (74 роки)  Sperlingsholmd, Гальмстад, Галланд, Швеція
Країна	Швеція  Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	шведська і німецька
Учасник	Велика Північна війна, Російсько-шведська війна 1741—1743 і Великий даларнський танок
Титул	барон
Посада	Командир полку, Командир полку, Командир полку, governor of Ostrobothnia countyd і Командир полку
Військове звання	fältmarskalkd
Рід	Wrangel af Adinald
Батько	Renaud Wrangel, Lord of Urvaste, Friherre af Adinald[2]
Мати	Anne Maret Zoege von Manteuffel, heiress of Valgeväljad[2]
Діти	Georg Gustav Wrangeld, Helena Margareta Wrangeld[2], Nils Johann Frh. von Wrangelld і Baron Henning Renaud Wrangel, 2.Friherre af Sperlingsholm och Ovesholmd[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Карл Генрік Врангель почав служити у війську у віці 15 років. Він брав участь у кількох воєнних кампаніях короля Швеції Карла XII. Після цього Врангель був призначений капітаном лейбгвардії, а пізніше — підполковником драгунів Сканських маєтків.

Брав участь у Полтавській битві в ході Великої Північної війни між Московським царством та Швецією у 1709 році. Тоді ж був захоплений у полон московськими військами.

Після повернення у Швецію в 1722 році Врангель був призначений полковником у кавалерійському полку Уусімаа, а в 1727 — полковником піхотного полку Хямеенлінна. У 1729 році повернувся на попередню посаду, у 1732 році став генерал-майором, а в 1739 — полковником Скараборзького піхотного полку. Крім того, у 1732 Врангель став губернатором Остроботнійського повіту, але згодом був звільнений. Від посади губернатора Риксрода Врангель у 1739 році також відмовився, щоб «залишитися з армією та військовими».

На початку російсько-шведської війни 1741—1743 років керував чотиритисячною дивізією шведської армії у Фінляндії. У битві при Лаппеенранті в 1741 році Врангель став на захист міста Лаппеенранта фінські війська барона втекли, не дочекавшись підкріплення на чолі з бароном фон Будденброком. Після цього російські війська почали штурм Лаппеенранти, під час якого Врангель дістав вогнепальне поранення у праву руку. Після цієї битви Карл Генрік Врангель був вдруге захоплений у полон російськими військами.

Після повернення з полону у 1742 році Врангель дістав дорогоцінні подарунки від короля Фредеріка І. У 1743 році став генерал-лейтенантом, полковником полку Нерке-Вермланд та генералом. У 1754 році став фельдмаршалом.

Брав участь у придушенні Великого даларнського танка у 1743 році, безуспішно намагаючись своєю популярністю зупинити просування повстанців до Стокгольма.

Карл Генрік Врангель був шведським парламентарієм з партії «ковпаків», проте рідко брав участь у засіданнях^[4].

У 1748 році він купив маєток у Сперлінгхолмі за межами Гальмстада у свого родича Георга Богіслава Стаеля фон Гольштейна. Він помер там у березні 1755 року. Мав трьох дітей.