Карл Рунге

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Рунге.

Карл Давид Тольме Рунге (нім. Carl David Tolmé Runge; 30 серпня 1856 — 3 січня 1927) — німецький математик, фізик. Співавтор методу Рунге — Кутти в галузі, нині відомій як обчислювальна математика.

Карл Рунге
нім. Carl David Tolmé Runge
Народився	30 серпня 1856(1856-08-30)[1][2][…]  Бремен, Бремен
Помер	3 січня 1927(1927-01-03)[1][2][3] (70 років)  Геттінген, Веймарська республіка, Німецький Райх
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	математик, фізик, викладач університету
Alma mater	HU Berlin
Галузь	математика[4], фізика[4], спектроскопія[4], геодезія[4] і астрофізика[4]
Заклад	Ганноверський університет Геттінгенський університет
Посада	професор
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Карл Веєрштрасс[5] і Ернст Едуард Куммер[5]
Аспіранти, докторанти	Макс Борн Гуґо Кох Karl Wilhelm Heinrich Hermann Königd[5] Michael Max Munkd Horst von Sandend Friedrich Adolf Willersd Klaus Zweilingd[5] Vitalis Geilend[5] Wilhelm Friedrich Carl Arndtd[5] Manfred Jaegerd[5] Douglas S. Killamd[5] Hugo Kochd[5] Burton Evans Moored[5] Walther Rottsieperd[5] Adolf Steichend[5] Cornelius Veithend[5] August Wiegrefed[5] Jan Groeneveldd[5]
Членство	Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	Метод Рунге — Кутти Феномен Рунге
Діти	Iris Runged Wilhelm Runged
Родичі	Erich Trefftzd[6]
Нагороди
Карл Рунге у Вікісховищі

Провів перші роки свого життя в Гавані, де його батько, Джуліус Рунге, був данським консулом. Родина пізніше переїхала до Бремена, де батько помер досить рано (1864 року).

1880 року Рунге отримав ступінь доктора математики у Берліні, де займався під керівництвом Карла Веєрштраса. 1886 року Рунге став професором у Ганновері.

Навчався в Берлінському університеті у Карла Веєрштраса, 1880 року отримав ступінь доктора філософії (Ph. D.) з математики, з 1886 року був професором математики в Ганноверському університеті. 1904 року за ініціативою Фелікса Клейна був запрошений до Геттінгенського університету Георга-Августа й очолив знов відкриту кафедру прикладної математики. Вважається історично першим німецьким математиком з цієї дисципліни.

У Геттінгені, спільно з Мартіном Куттою, розробив методи чисельного інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь — метод Рунге — Кутти.

Його інтереси включали математику, спектроскопію, геодезію й астрономію. Окрім чистої математики, в галузі якої проводив багато експериментальних робіт, Рунге вивчав спектральні лінії різних елементів і був дуже зацікавлений у продовженні робіт із астрономічної спектроскопії.

Досліджував поведінку поліноміальної інтерполяції при підвищенні ступеня поліномів — Феномен Рунге.

У галузі функціонального аналізу досліджував апроксимовність голоморфних функцій — теорема Рунге.

Відома його робота в галузі векторного аналізу — Вектор Лапласа — Рунге — Ленца.

Пішов у відставку 1925 року.

Кратер Рунге на Місяці названий його іменем.

Праці

• Ueber die Krümmung, Torsion und geodätische Krümmung der auf einer Fläche gezogenen Curven (PhD dissertation, Friese, 1880)
• Analytische Geometrie der Ebene [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] (B.G. Teubner, Leipzig, 1908)
• Graphical methods; a course of lectures delivered in Columbia university, New York, October, 1909, to January, 1910 (Columbia University Press, New York, 1912)
• Carl Runge und Hermann König Vorlesungen über numerisches Rechnen (Springer, Heidelberg, 1924)
• Graphischen Methoden (Teubner, 1928)