Кароль Дейна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дейна.

Ка́роль Де́йна (пол. Karol Dejna; нар. 10 листопада 1911, Великі Бірки на Тернопільщині — пом. 15 квітня 2004, Лодзь) — польський мовознавець-славіст, доктор філологічних наук (1959), професор (1954), академік Польської АН (1989).

Дейна Кароль
Karol Dejna
фотопортрет Кароля Дейни до 1939 р. фотопортрет Кароля Дейни до 1939 р.
Народився	10 листопада 1911(1911-11-10)  Австро-Угорщина: , Королівство Галичини та Володимирії, Тернопільський повіт, с. Великі Бірки.
Помер	15 квітня 2004(2004-04-15) (92 роки)   Польща, Лодзь
Поховання	цвинтар Долиd
Місце проживання	Україна, Польща
Країна	Польща
Національність	поляк
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Львівський Університет Яна Казимира
Галузь	мовознавство, слов'янознавство, філологія
Заклад	Лодзький університет
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Академік Польської АН
Членство	Łódzkie Towarzystwo Naukowed Польська академія наук[1]
Нагороди
Кароль Дейна у Вікісховищі

Життєпис

Народився в с. Великі Бірки, нині смт Тернопільського району Тернопільської області в родині заможних хліборобів. У рідному селі навчався в початковій школі.

У 1930 закінчив Тернопільську державну гімназію. У тому ж році вступив до Львівського університету на факультет польської і слов'янської філології, який успішно закінчив в 1935, захистивши наукову роботу, написану під керівництвом проф. Генріка Гєртнера (Henryk Karol Gaertner), здобувши ступінь магістра філософії за спеціальністю польське і слов'янське мовознавство. Як вчений формувався під впливом львівського наукового творчого середовища полоністів і славістів.

Наукова діяльність

Від 1945 працював у Лодзинському університеті (Uniwersytet Łódzki) та лодзинському Відділі Польської АН. Досліджував слов'янські (українські, польські, чеські) діалекти, розробляв теоретичні проблеми лінгвістичної географії, засади діахронічної інтерпретації лінгвістичних карт і атласів, теоретичні і практичні питання діалектичної лексикографії.

Уперше докладно описав фонетику й граматику українських наддністрянських говірок, визначив їх внутрішнє членування, окреслив набір диференціальних рис, якими наддністрянський діалект протиставляється іншим діалектам («Подільсько-волинське мовне суміжжя», 1938; «Українські говірки на захід від Збруча», 1947; «Українські говірки Тернопільщини», 1957; та інші). Вивчав українсько-польські та українсько-білоруські міждіалектичні контакти («Польські елемерок, на підстанти в західноукраїнських діалектах», 1948; «Мовна належність брестсько-пінських говірок», 1977, усі праці польською мовою) та ін. Уклав «Atlas polskich innowacji dialektalnych» («Атлас польських діалектичних інновацій», 1981). Розробив питальник та наукові засади нового польського діалектологічного атласу: «Atlas gwar polskich. Kwestionariusz-notatnik» («Атлас польських говорів. Питальник-записник», 1987); «Atlas gwar polskich» («Атлас польських говорів», т. 1-4, 1998—2002; т. 2-3, у співавторстві.). Автор регіональних діалектичних словників: «Słownictwo ludowe z terenu województw Kieleckiego i Łódźkiego» («Народна лексика Телецького і Лодзинського воєводств», ч. 1-12, 1974-85), «Słownik gwary czeskiej mieszkańców Kucowa» («Словник чеського говору жителів Куцова», 1990). Опублікував атлас «Polsko-laskie pogranicze jęzkowe na tereni Polski» («Польсько-ляське мовне суміжжя на терені Польщі», т. 1-2, 1951- 53), ґрунтовне дослідження «Праслов'янські фонологічні системи» (1968), працю «Польські діалекти» (1973, польською мовою).

Нагороди

У 2002 відзначений найвищими польськими державними нагородами Командорським Хрестом з орденською Зіркою Відродження Польщі.