Кароль Ріхтман-Рудневський

Кароль Ріхтман-Рудневський (пол. Karol Richtman-Rudniewski 1862, Перемишль — 6 липня 1921, Варшава) — інженер, архітектор, військовик.

Кароль Ріхтман-Рудневський
Народження	1862(1862) Перемишль
Смерть	6 липня 1921(1921-07-06) Варшава
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна (підданство)	Польща
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	модерн
Кароль Ріхтман-Рудневський у Вікісховищі

Біографія

Народився в Перемишлі в родині Зигмунта Ріхтмана. Закінчив факультет будови машин Львівської політехніки. Навчався також у Відні та Парижі. Певний час перебував на державній службі. Від 1895 року працював при будівництві залізниць ліній Львів—Самбір, Варшава—Ловіч, та ліній у Карпатах. У 1911—1914 роках член міської ради. У 1879—1914 роках спільно зі Станіславом Улейським мав власну архітектурну фірму. Фірма займалась зокрема спорудженням костелу святої Єлизавети за проєктом Теодора Тальовського^[1] та спілчанського банку на площі Смольки (тепер площа Генерала Григоренка). Член журі конкурсу проектів дому управління залізниці у Львові (1911)^[2], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)^[3].

Надгробок Кароля Ріхтмана-Рудневського

Кароль Ріхтман відомий як спортсмен, та автолюбитель. 1910 року спільно з інженером Едмундом Лібанським здійснив перший у Польщі політ керованою повітряною кулею, зробив перші аерофотознимки. Ймовірно, як і Лібанський, був членом фотографічного товариства «Kopernik»^[4]. Один із засновників клубу «Awiata». У 1890—1913 роках був членом Політехнічного товариства у Львові^[5]. Захоплювався театром і протягом багатьох років підтримував львівський театр фінансово. 1912 року ініціював і значною мірою фінансував виїзд театру з гастролями до Парижа.

Під час першої світової війни служив у австрійському війську в моторизованому дивізіоні. Став керівником моторизованих військ львівського округу. Брав участь в польсько-українських боях за Львів, як офіцер Війська польського, отримав звання майора. Відзначений багатьма нагородами. Помер під час перебування у Варшаві 6 липня 1921 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі 12 липня 1921 року.

Роботи

• Вілла «Гражина» на вулиці Суховолі, 23 у Трускавці. Збудована 1898 року на замовлення М. Куше. Стилістично відноситься до модерну з елементами «швейцарського» стилю.
• Перебудова дерев'яного житлового будинку на каплицю св. Франциска Ксаверія у Стрию для ордену Єзуїтів (1904, спільно з інженером Бауером і єзуїтом Станіславом Дидеком)^[6].
• Створення окремої каплиці Матері Божої Потішення і відновлення вівтаря у львівському костелі єзуїтів (1905)^[6].
• Нереалізований проект театру, який мав би постати на місці ресторану в поєзуїтському саду (тепер парк ім. Івана Франка). Розроблений 1908 року. Передбачалася сучасна конструкція з каменю, металу і скла з розсувним дахом. На першому поверсі заплановано крамниці і кав'ярні. Кошторис становив 2 мільйони крон. Консорціум з будівництва театру звернувся до магістрату з проханням надати землю в оренду на 50 років із подальшим переходом театру у власність міста^[7][8].
• Зимові споруди Ковзанярського товариства на Пелчинському ставі у Львові (1909, співавтор Альфред Каменобродський)^[9].
• Будинок на вулиці Мельника, 5. Тильний фасад виходить на вулицю Кокорудза. Збудований 1909 року^[10].
• Неоготичний житловий будинок на вулиці Фредра, 7. Тильний фасад виходить на вулицю Герцена. Збудований 1911 року, співавтор Станіслав Уєйський^[11].
• Проект нової дирекції залізниць у Львові на розі нинішніх вулиць Листопадового чину і Гоголя. Створений спільно зі Станіславом Улейським, поданий на конкурс 1911 року. Здобув третє місце^[12].
• Реколекційний дім отців Єзуїтів у Львові на нинішній вулиці Залізняка, 11 (1913, співавтор Юзеф Пйонтковський)^[6].