Кароль Станіслав Радзивілл

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Карл Станіслав Радзивілл.

Ка́роль Станісла́в Онуфрій Ян Непомуцен Радзиві́лл на прізвисько «Пане Коханку» (Karol Stanisław Onufry Jan Nepomucen Radziwiłł; 27 лютого 1734, Несвіж — 21 листопада 1790, Біла Підляська) — литовський князь з роду Радзивіллів, мечник великий литовський з 1752 року, староста львівський 1755–1762^[10], воєвода віленський в 1762–64 та з 1768 p.

Кароль Станіслав Радзивілл
пол. Karol Stanisław Radziwiłł «Panie Kochanku»
Народився	27 лютого 1734(1734-02-27)[1][2][3]  Несвіж, Несвізька ординаціяd, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське[3]
Помер	21 листопада 1790(1790-11-21)[1][2] (56 років)  Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське
Поховання	Могила-усипальниця Радзивіллівd
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльність	політик
Знання мов	польська[4]
Членство	масонство
Титул	Князь Священної Римської імперії
Посада	воєвода Віленський[5], посол Сейму Речі Посполитої[d], Маршалок Сейму Речі Посполитої, мечник великий литовський[6], великий литовський підчаший[7], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], львівський староста[d] і воєвода Віленський[8]
Військове звання	генерал
Рід	Радзивілли
Батько	Михайло Казимир Радзивілл[9][3]
Мати	Урсула-Франциска Радзивілл[3]
Брати, сестри	Гієронім Вінцентій Радзивілл, Катерина Кароліна Радзивілd, Weronika Joanna Radziwiłłd і Janusz Tadeusz Radziwiłłd
У шлюбі з	Maria Karolina Lubomirskad[9] і Тереза Кароліна Жевуська[9]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Один з наймогутніших магнатів Речі Посполитої XVIII ст. Мав значний вплив на шляхту, зокрема, на оборонців т. зв. «золотих вольностей». 1764 року змушений був виїхати до Туреччини. 1767 року повернувся до Польщі, став маршалком радомської конфедерації, цього ж року на сеймі його обрали маршалком. Завдяки підтримці російського посла у Речі Посполитій H. Рєпніна повернув свої маєтності. Учасник Барської конфедерації 1768 p. Після поразки конфедератів перейшов на бік царського уряду і змушений був емігрувати за кордон. Згодом продовжував брати участь у боротьбі між угрупованнями шляхти, яка призвела до занепаду Речі Посполитої.

Сім'я

Перша дружина — князівна Марія (Маріанна) Кароліна Любомирська, донька князя Яна Казимира Любомирського і Уршули з Браницьких. Шлюб відбувся в Мостиськах 23 жовтня 1753 року, розлучені 1763-го (в інших джерелах — 1760). Друга дружина — Тереза Кароліна Жевуська, донька Вацлава Петра Жевуського. В обидвох шлюбах дітей не мав.