Картуш (єгиптологія)

Серед давньоєгипетських ієрогліфів, карту́ш (фр. cartouche, досл. «набій», «патрон») — це довгастий контур із горизонтальною лінією знизу, який вказує на те, що написаний в ньому текст є царськім іменем^[1]. Картуш входить в ужиток на початку Четвертої династії за фараона Снофру. Давньоєгипетською картуш називався шену і, по суті, є збільшеним кільцем шен^[en]. У демотичній писемності картуш виродився в пару дужок та вертикальну лінію.

З п'яти титульних імен фараонів у картуш обрамлялися тронне ім'я (преномен^[en]) і власне ім'я (номен), що давалося при народженні^[2].

Іноді в формі картушів виробляли амулети, що зображували імена фараонів, і клали їх до гробниць. Ці артефакти дуже важливі для археологів, аби визначати час поховань та їх приналежність^[3]. У деякі періоди історії Єгипту на таких амулетах імена не зображалися зовсім, через побоювання того, що людина, яка поцупила картуш з іменем, може здобути владу над власником імені^[4].

Картуш
ієрогліфами

Термін картуш вперше застосували французькі солдати. Вони часто бачили цей символ на фараонівських руїнах і він їм нагадав паперову порохову гільзу^[en] для дульнозарядної зброї (фр. cartouche.^[5]

Як ієрогліф він позначав єгипетське слово "ім'я". У списку знаків Гардінера^[en] від іде під номером V10.

Розділений наполовину цей знак іде в списку Гардінера під номером V11,

, і позначає детермінатив для дій та іменників, маючи справу з предметами: "ділити", "виключати"^[6].

Ієрогліф картуш,

, у давньоєгипетській мові використовувався як детермінатив šn-(sh)n, для "коло", або "кільце"-(як кільце шен або картуш). Пізніше його стали вживати для rn, слово 'ім'я'^[7]. Це слово може також записуватись як "r" з "n", рот над водними брижами,

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Картуш (єгиптологія)

Галерея

Примітки

Wikiwand - on