Карт Віктор Еммануїлович

Віктор Еммануїлович Карт (19 червня 1929, Бердичів  — 25 липня 2024 року, Ганновер) — радянський шахіст та український шаховий тренер, двічі чемпіон Львова (1953, 1958), двічі чемпіон ДСТ «Авангард» (1958 — випередив Штейна, 1961), заслужений тренер СРСР (1973), засновник львівської шахової школи^[2][3][4].

Карт Віктор Еммануїлович
Народився	19 червня 1929(1929-06-19)  Бердичів, Українська СРР, СРСР
Помер	25 липня 2024(2024-07-25)[1] (95 років)  Ганновер, Німеччина[1]
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	шахіст, шаховий тренер
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Відомі учні	Бєлявський Олександр Генріхович, Романишин Олег Михайлович, Михальчишин Адріян Богданович і Літинська Марта Іванівна
Нагороди

Біографія

Народився у Бердичеві. У сім років батько, військовий лікар, подарував Вікторові шахи. З четвертого класу він почав брати участь у шкільних шахових змаганнях. Після сьомого класу почав працювати на заводі слюсарем. Згодом переїхав до Житомира, де став чемпіоном міста серед школярів^[4].

1948 року вступив на історичний факультет Львівського університету. По закінченні університету Карту запропонували роботу вчителя у школі невеличкого містечка Бібрка Львівської області, згодом Карт обіймав посаду завуча семирічної школи у селі Муроване. Згодом Віктор переїхав до Львова, де звільнилось місце у спортивному товаристві «Авангард» та місце керівника шахового гуртка у міському Палаці піонерів^[5]. З 1950-х очолив збірну області, яка виступала на чемпіонаті України.

Виховав у Львові низку гросмейстерів:

• Олександр. Бєлявський — чемпіон світу серед юнаків, чотириразовий чемпіон СРСР, претендент на звання чемпіона світу, неодноразовий переможець Всесвітніх шахових Олімпіад, командних Чемпіонату Світу та Європи;
• Олег Романишин;
• Адріан Михальчишин;
• Марта Літинська — чемпіонка СРСР, претендентка на звання чемпіонки світу^[6].

Працював тренером збірної команди УРСР, ДСТ «Авангард» та «Труд». Під його керівництвом збірна України перемогла на 7-й Спартакіаді народів СРСР (1979) та чемпіонаті СРСР (1984)^[7]. За досягнення у сфері шахів нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981).

Виховав двох доньок. 2001 року переїхав жити до Німеччини біля міста Ганновер, де працював тренером у місцевому шаховому клубі «Маккабі»^[8].

Помер 25 липня 2024 року в лікарні Ганновера від запалення легень у віці 95 років^[9].

Суддя

Багаторазово був шаховим суддею. Зокрема на Міжнародному юнацькому турнірі 1961 року у Львові^[4].