Касація (судочинство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Касація.

Каса́ція (лат. cassatio «скасування») — перевірка судом третьої інстанції законності та обґрунтованості вироків і рішень суду, що набрали законної сили (тобто пройшли стадію апеляції).

Історія касації у світі

Сучасна касація зародилася і з часом остаточно сформувалася у Франції.

З XVI століття існує спеціальна скарга Королівської ради на фр. «contrariétés et nullités» (укр. суперечливість і недійсність, нікчемність) судових рішень.

За ордонансом 1667 року «касація» визначається як порядок скасування рішень, що порушують «ордонанси» (укр. «наказ», фр. «Ordonnance», «Ordonnance royale») і едикти.

Право касації було атрибутом королівської влади і становило функцію відділення Королівської ради («conseil des parties»).

Ордонанс («ordonnance») — королівські укази у Франції і Англії, які мали силу державних законів.^[1]

В Україні

У Радянському Союзі та Україні до «малої судової реформи» 2001 р. касацією (касаційне оскарження, касаційна скарга…) називалося те, що зараз відоме як апеляція. Верховний Суд України переглядав рішення та вироки в порядку нагляду.

з 1 листопада 2010 діяв Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), утворений 1 жовтня 2010 року згідно з Указом Президента України від 12 серпня 2010 року «Про Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ».^[2][3]

Судова реформа 2016 року скасувала Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних_справ. Відтепер згідно статті 36 частини 2 пункту 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Із змінами на дату 12.07.2018) Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції.

Структура Верховного Суду^[4][5]:

1) Велика Палата Верховного Суду

2) Касаційний адміністративний суд

3) Касаційний господарський суд

4) Касаційний кримінальний суд

5) Касаційний цивільний суд.