Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Касьянов Володимир Павлович
радянський кінорежисер і актор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Володи́мир Па́влович Касья́нов (12 (25) липня 1883, Одеса — 24 листопада 1960, Москва) — радянський кінорежисер, сценарист, актор.
| Володимир Павлович Касьянов | |
|---|---|
| Дата народження | 12 (25) липня 1883 |
| Місце народження | Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 24 листопада 1960 (77 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія СРСР |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Кар'єра | 1905—1957 |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0441053 |
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився в Одесі в сім'ї військового. Батько — потомок переселенців Нової Сербії, мати — з німецьких колоністів Ґрос-Лібенталь. Навчався музики у свого родича В. П. Нежданова, батька співачки А. В. Нежданової. Акторський шлях почав у Драматичному театрі Спільноти тверезості в Одесі. 1905 року прилучився до трупи П. М. Орленєва, з якою виступав у провінційних театрах Російської імперії, гастролював Європою та США.[1]
По поверненні став зніматися в кіно,[1] дебютував і як сценарист під псевдонімом Віллі Над.[2] 1911 року взявся до режисури.[3] У січні 1912 року вийшов його перший фільм за власним сценарієм — «Мороз по шкірі», у якому він також виконав головну роль.[1]
Діставши визнання завдяки фільмам «Сонька Золота ручка» і «Гумовий хлопчик», Касьянов заявив про «готовність конкурувати з італійцями» і зняв за своїм сценарієм фільм «Смерть богів» (інші назви — «Юліан Відступник», «Загибель богів»). Співпрацюючи з компаніями «Торговельний дім Дранкова», «Торговельний дім Харитонова», «Товариство „Кінотворчість“», «Товариство „Російське діло“», до подій 1917 року встиг поставити близько 25 кінокартин (багато за своїми сценаріями), зокрема один з перших післяреволюційних фільмів.
З ім'ям Касьянова пов'язані перші в Російській імперії спроби субтитрування фільмів.[1][4] Ще 1912 року він запропонував уводити титри не на окремих кадрах, що перебивають дію, а як підписи внизу кадру. Спроби субтитрування він продовжував до появлення звуку в кіно і навіть у пізніший час експериментував з динамічними рухомими титрами.[5]
Після Жовтневого перевороту взяв безпосередню участь у постановці агітаційних фільмів (зокрема «Підпілля» за сценарієм О. Серафимовича), а також кількох фільмів про Громадянську війну.[6]
Від 1938 до 1957 працював у Головкінопрокаті, брав участь в організації майстерні субтитрування фільмокопій.[6]
Помер 24 листопада 1960 року. Похований на Востряковському кладовищі.[7]
Remove ads
Особисте життя
- Батько — Прокофій (Павло) Семенович (1851—1918).
- Мати — Варвара Михайлівна Гейнріх (1859—1929).
Був двічі одружений.
Винаходи
Авторське свідоцтво № 96936, видане в лютому 1954 року (пріоритет від 25.12.1952) на винахід способу субтитрування фільмів одним рухомим рядком («рухомі субтитри»).[9][10]
Нагороди
- 1939: Знак «20 років Радянському кіно»;
- 1950: Орден «Знак Пошани» (6 березня 1950) «за видатні заслуги в розвитку радянської кінематографії у зв'язку з 30-річчям».[11]
Оцінки творчості
Як один з найкращих і типових для режисера Касьянова був оцінений фільм «Гумовий хлопчик». «Фільм дуже добре зустріли глядачі різного віку. Він став одним з перших дитячих художніх фільмів» — Р. Соболєв.[4]
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads