Катедральний шлюз в Познані

52°24′45″ пн. ш. 16°57′01″ сх. д.

Катедральний шлюз в Познані
Дата створення / заснування	1839
Країна	Польща[1]
Адміністративна одиниця	Познань[1]
Місце розташування	Тумський острів (Познань)
З матеріалу	цегла[1]
Архітектор	Karl von Grolmand
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі[1]
Номер у польському реєстрі культурного надбання	5[1]
Катедральний шлюз в Познані у Вікісховищі

Катедральний Шлюз (Водозлив Катедральний, нім. Dom Schleuse) — оборонний гідротехнічний об'єкт Фортеці Познань, який був розміщений над річкою Цибіна в 1834—1839 роках і перебудований в другій половині XIX століття. Збережена частина знаходиться на Тумському Острові, а західний береговий плацдарм входить в склад комплексу Брами Познаня^[2], в ролі приміщення для тимчасових вистав, і Королівсько-Імператорського Тракту^[3].

Історія повстання об'єкту

Познань, після 1815 року був повторно включений в склад Прусського Королівства і отримав виняткове військове значення з огляду на своє стратегічне розміщення. Близькість кордону з Росією, з відстанню, яка складала нецілих 70 км, як і локалізація на трасі, яка проходить в сторону Берліна і центральне розташування, з огляду на натуральні бар'єри на осі північ — південь (між Судетами і Балтиком), були ключовими в рішенні побудови великої фортеці^[4].

Значення також мало підкреслення прусської домінації над містом, показ могутності держави і створення тиску на польський мешканців, щоб знеохотити до будь-яких спроб боротьби за незалежність^[4]. З ініціативи тодішнього Шефа Генерального Штабу генерала Karl von Grolman в 1828 році розпочато будову т. зв. полігонної фортеці, яка тривала понад 40 років і в результаті повстав сильний фортифікаційний перстень, який охоплював майже ціле місто^[5].

Одним з головних фортифікаційних комплексів фортеці була Тумська Цитадель, тобто оборонна територія Тумського Острова, яка в такій формі повстала в 1856—1862 роках. В склад зміцненої групи входив також Катедральний Шлюз (Dom Schleuse), який повстав над Цибіною в 1834-39 роках і перебудований в другій половині XIX століття^[4].

Будова і ціль

Цей об'єкт був одним з кількох такого типу гідротехнічних будівель, які функціонували в рамах познанської фортеці^[5]. Ціллю цієї інвестиції, крім забезпечення війську переправи через Цибіну, в момент воєнної небезпеки було створення затопленого простору на передові захисту. Комплекс складався з двох фортифікаційних берегових плацдармів (східного і західного), які поєднувалися мурованим мостом шириною 55,88 м і складеного з 9 наскрізних отворів^[6].

В цегляних стовпах знаходилися вертикальні напрямні, які давали можливість, за допомогою ланцюгів і простих коловоротів, опускати до річки спеціальні дерев'яні застави, складені з тяжких балок. Це мало за ціль загустити води Цибіни і затопити простір на східній передовій Тумської Цитаделі між Шрюдкою і Бердиховем утруднивши наступ ворогу. Цей об'єкт, однак, ніколи не був використаний для воєнних цілей^[6].

Збережений береговий плацдарм це накрита насипом землі двоповерхова прямокутна будова з 5 казематами, яка виконана з клінкерної цегли. На першому поверсі знаходився прохідний зал і брама з воротами, яка проводила на міст. Північне крило служило для розміщення казарм, південне було призначене для окремого входу, скоріш за все на гауптвахту і пожежне приміщення. Будинок розташовувався на березі річки з добудованим до західного плацдарму муром Карно, який був оснащений в карабінне і гарматне стрільбище.

Дальша доля об'єкту

Міст з східним береговим плацдармом розібрано в 1919-21 роках за рішенням міської влади, яка вкладала значні інвестиції призначені на східні дільниці Познані. Ліквідація мосту також мусила запобігати неконтрольованому затопленню, коли зимою вода потрапляла в наскрізні отвори моста^[6]. Збережено західний береговий плацдарм, яким в 20 роках XX століття керував магістрат міста Познань і який було передано Митрополитній Курії. В об'єкті створено помешкання, які до II світової війни займала родина Стругарків з Тумського Острова^[7][8], а також майстерні для локальних ремісників. Пізніше будинок було надано Архідієцезіальним музеєм на потреби складів^[6].

Катедральний Шлюз в Познані — перший поверх, північне приміщення

Сучасний стан

Залишки об'єкту збереглися в доброму стані і після ремонту увійшли в склад комплексу Брами Познаня. Західна частина шлюзу використовується як простір для тимчасових вистав і як пункт рецепції для гостів Тумського Острова в Познані. Об'єкт є поєднаний з головним будинком Брами Познаня скляним мостом^[9].

В цьому, одному з небагатьох реліктів полігонної фортеці, збереглися оригінальні цегляні мури і стовпи, які були забезпечені консервацією. Унікальним також для території Познані є збережені отвори для стрільби зі збереженими віконними ґратами, які були спеціально зроблені з металу для закріплення гармат, оригінальні кам'яні ясла чи головні дерев'яні ворота (з багатьма арматурами і болтами). Збереглися також артилерійські насипи землі, які покривають дах будинку, а також добудований до південної сторони плацдарму фрагмент муру Карно^[6].

Катедральний Шлюз в Познані, вигляд зі сторони амфітеатру Брами Познаня зимою

Тимчасові виставки

Щорічно в шлюзі проводять декілька тимчасових виставок, вхід на які завжди безплатний. 19 травня 2020 року відкрилась виставка під назвою «В божественних і людських книгах. Світ Яна Любранського» (оригінальна назва польською мовою: «W księgach boskich i ludzkich. Świat Jana Lubrańskiego»). Вона присвячена особі єпископа Яна Любранського і його діяльності в епоху Ренесансу^[10].

Див. також

• Королівсько-Імператорський Тракт в Познані
• Познанська фортеця