Крупенникова Катерина Євгенівна

Катерина Євгенівна Крупе́нникова^[1] (рос. Екатери́на Евге́ньевна Крупе́нникова; нар. 15 лютого 1940, Ленінград, РРФСР, СРСР — пом. 25 червня 2021, Лос-Анджелес, США) — радянська і українська акторка. Заслужена артистка УРСР (1973). Нагороджена орденом «Знак Пошани», медалями.

Катерина Крупенникова
Ім'я при народженні	Катерина Євгенівна Крупенникова
Народилася	15 лютого 1940(1940-02-15) Ленінград, РРФСР, СРСР
Померла	25 червня 2021(2021-06-25) (81 рік) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Національність	росіянка
Громадянство	СРСР  Україна  США  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 0472769
Нагороди та премії

Життєпис

Народилася 15 лютого 1940 року в Ленінграді у родині інженера.

Малолітній в'язень концтабору «Саласпілс» (1942—1943, Латвія).

Закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна при Державному театрі ім. Є. Б. Вахтангова у Москві (1964).

У 1964—1966 рр. — актриса Московського театру Ленінського комсомолу.

У 1966—2000 р. актриса Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

Автор сценарію і продюсер д/ф «Крик» про Чорнобильську катастрофу (США, 1990, реж. К. Давидов).

Член Національної спілки кінематографістів України (1968—2000).

Виїхала до США (2000). Жила в Лос-Анджелесі^[2].

Померла 25 червня 2021 року^[3].

Фільмографія

• «Коли козаки плачуть» (1963, епізод)
• «Хочу вірити» (1965, Людмила Зайковська і її дочка Маша)
• «Два роки над прірвою» (1966, Євгенія Бремер)
• «Карантин» (1968, Оксана)
• «Та сама ніч» (1969)
• «Родина Коцюбинських» (1970, Софія Соколовська)
• «Мир хатам, війна палацам» (1970, Леся)
• «Інспектор карного розшуку» (1971, експерт)
• «Ніна» (1971, Ганна Федорівна)
• «Лаври» (Зінаїда)
• «Тут нам жити» (1972, Клавдія)
• «Випадкова адреса» (1972, мати)
• «Будні карного розшуку» (1973, Кіра)
• «Небо-земля-небо» (1975, Розалія Вікторівна)
• «Жодного дня без пригод» (мати)
• «Прямую своїм курсом» (1974, Маша)
• «Шкіра білого ведмедя» (1979, Ольга)
• «Червоний півень плімутрок» (1975, Семенівна)
• «Народжена революцією» (1977, Вікторія Красовська, 9 і 10 серії)
• «За все у відповіді» (1978)
• «Забудьте слово „смерть“» (1979, Катерина)
• «Київські зустрічі» (1979, новела «Останні дні літа», Майя)
• «Житіє святих сестер» (1982, Секлетея)
• «Якщо ворог не здається...» (1982, Лебедєва)
• «Бухта смерті» (1991)
• «Тупик» (1998)