Католицька народна партія

Католицька народна партія (нід. Katholieke Volkspartij, KVP) — нідерландська християнсько-демократична політична партія у 1945—1991 роках. Є одним із попередників партії Християнсько-демократичний заклик. Під час всього свого існування, партія була представлена в уряді.

Католицька народна партія Katholieke Volkspartij
Країна	Нідерланди
Голова партії	Carl Romme 1945-1961 Wim de Kort 1961-1963 Norbert Schmelzer 1963-1971 Frans Andriessen 1971-1977
Дата заснування	22 грудня 1945
Дата розпуску	1980
Ідеологія	Християнська демократія
Кількість членів	409 084[1], 348 516[1], 319 419[1], 295 736[1], 277 663[1], 257 890[1], 269 376[1], 429 939[1], 428 599[1], 368 196[1], 379 081[1], 374 745[1], 385 500[1], 375 500[1], 328 000[1], 312 000[1], 276 000[1], 259 180[1], 233 134[1], 156 000[1], 120 000[1], 100 000[1], 97 300[1], 87 136[1], 82 525[1], 67 494[1], 62 234[1], 52 458[1], 51 729[1], 54 273[1], 58 500[1], 56 185[1] і 49 343[1]

Історія

Католицька народна партія була заснована 22 грудня 1945 року. Вона була наступницею довоєнної Римо-католицької політичної партії, але на відміну від неї була відкрита для людей всіх конфесій, хоча партією підтримували в основному католики. Партія прийняла прогресивніший курс ніж її попередниця.

На виборах 1946 партія отримала третину голосів, і сформувати урядову коаліцію з нещодавно заснованою соціал-демократичною Партією праці (PvdA). Кабінет був орієнтований на відновлення нідерландського суспільства і економіки після зруйнування під час Другої світової війни і надання незалежності нідерландській колонії Індонезії. Останній пункт викликав розкол в KVP і у 1948 році невелика група католиків відкололася та створила Католицьку національну партію (КНП), що була проти деколонізації Індонезії і співробітництва між католиками і соціал-демократами. Під тиском католицької церкви дві партії об'єдналися знову у 1955 році.

У період з 1958 року по 1965 рік KVP була на піку своєї могутності. Вона була провідною силою у всіх урядах і всі прем'єр-міністри були її представниками.

Період 1965-1980 є періодом занепаду, кризи та інакомислення для KVP. Частка голосів, поданих за KVP почала знижуватися після 1966 року. На виборах 1967 року KVP втратила 15 % своїх голосів і 8 місць.

У 1967 році почалися переговори з питання про створення блоку між KVP, Християнсько-історичним союзом та Антиреволюційною партією. Було сформовано коаліційний уряд з представників цих партій, що очолив Піт де Йонг. У 1974 році була заснована федерація, що називалася Християнсько-демократичний заклик. У 1980 році на базі федерації було створено політичну партію.