Каттегат

Каттегат (дан. Kattegat, швед. Kattegatt) — акваторія, обмежена Ютландією на заході, островами Данських проток на півдні, шведськими ландскапами Вестерйотланд, Сконе, Галланд і Бокуслен на сході. Балтійське море має з'єднання з Каттегатом через Ересунн і Данські протоки. Протока Каттегат є продовженням Скагерраку і може розглядатися або як затока Балтійського моря, або як затока Північного моря, або згідно зі скандинавською традицією, не є жодною з них.

• Довжина близько 200 км.
• Ширина від 60 км на півночі до 122 км на півдні.
• Глибина 10—30 м, у північній частині більше 50 м.
• Площа 25 485 км²^[1].

Каттегат
Розташування
Координати	56°55′42″ пн. ш. 11°25′41″ сх. д.
Прибережні країни	Швеція, Данія
Море	Балтійське море, Північне море
Розміри
Середня глибина	26 м
Довжина	200 км
Ширина	60—122 км
Інше
Міста та поселення	Гетеборг, Гальмстад, Орхус, Ольборг, Фредеріксгавн
Протоки Каттегат, Великий та Малий Бельт, Ересунн
Мапа

Морська фортеця Ельфсборг біля сучасного Гетеборга

Піщана коса Гренен (Данія)

Природний заповідник Гофс-Галлар (Швеція)

Географія

Згідно з визначенням, за прикордонною конвенцією 1932 року, підписаною Данією, Норвегією та Швецією, північна межа між Каттегатом і Скагерраком прямує від півночі мису Гренен в Ютландії на південь до межі Ересунну і далі до маяка Куллен у Сконе^[2]. У протоку впадають річки Гета-Ельв, Лаган, Ніссан, Етран, Віскан з боку Швеції, а також річка Гудено з боку Данії.

Найбільші острови — Самсе, Уруст, Лесе, Анхольт. Останні два нерідко називають данським «пустельним поясом», завдяки їхньому сухому літньому клімату.

У протоці є дві течії: спрямована на північ менш солона, поверхнева, і солоніша, глибинніша, направлена на південь. Прибережні води замерзають у зимовий час.

Назва Каттегата пішла від нідерландського і нижньосаксонського Kat (кішка) і Gat (дірка). Вона вживається з середньовіччя, коли капітани суден називали цю область вузькою, «як котяча діра», через наявність кількох морських мілин, що істотно ускладнюють судноплавство.

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Каттегата наступним чином^[3]:

На півночі Південно-східна межа Скагерраку [Лінія з'єднує Скаген (мис Гренен, найпівнічніша точка Данії) та Paternoster Skær (57°54′ пн. ш. 11°27′ сх. д.) а звідти на північний-схід через мілини до острова Черн].

На півдні межа з Балтійським морем через:

• Малий Бельт: Лінія з'єднує Нібі (Falshöft) (54°47′ пн. ш. 9°57.5′ сх. д.) та Vejsnæs Nakke (Ерьо (Ærö): 54°49′ пн. ш. 10°26′ сх. д.).
• Великий Бельт: Лінія з'єднує Гулстав (найпівденніша точка острову Лангеланн) та Kappel Kirke (54°46′ пн. ш. 11°01′ сх. д.) на острові Лолланн.
• Ересунн: Лінія з'єднує маяк Стевнс (55°17′ пн. ш. 12°27′ сх. д.) та мис Фальстербу (55°23′ пн. ш. 12°49′ сх. д.).

Історія

Контроль над Каттегатом і доступ до нього були важливі протягом всієї історії міжнародного мореплавства. До завершення будівництва Айдерканалу 1784 року Каттегат був єдиним морським шляхом до Балтійського регіону^[4].

У Середньовіччя, починаючи з 1429 року, данська королівська сім'я, а потім і держава Данія, стягувала зундське мито за прохід кораблів через протоки, натомість офіційний Копенгаген надавав захист від піратства, можливості для ремонту кораблів і торгівлі. 1857 року мито було скасовано.

Біологія

Солоність морської води у Каттегаті має яскраво виражену двошарову структуру. Верхній шар має солоність між 18 ‰ і 26 ‰, а нижній шар, розділений сильним галоклином на глибині близько 15 м, має солоність між 32 ‰ і 34 ‰. Нижній шар складається з морської води, яка надходить зі Скагеррака з солоністю на рівні більшості інших прибережних морських вод, у той час як верхній шар складається з морської води, яка надходить з Балтійського моря і має набагато нижчу солоність, порівнянну з солонуватою водою, але все ж вищу, ніж солоність води у більшості районів Балтійського моря.

Ці два протилежних потоки транспортують чистий надлишок морської води в 475 км³ із Балтики в Скагеррак щороку^[5]. Під час сильних вітрів шари в Каттегаті в деяких місцях, наприклад, у Великому Белті, повністю перемішуються, тому загальна солоність тут сильно варіюється. Це створює деякі унікальні умови для морського життя^[6].

Холодні просочування (місцева назва — дан. boblerev, булькаючі рифи або киплячі рифи) зустрічаються у північній частині протоки Каттегат. На відміну від холодних просочувань у більшості інших місць (включаючи Північне море і Скагеррак), киплячі рифи Каттегат знаходяться на відносно невеликих глибинах, як правило, від 0 до 30 м нижче поверхні^[7][8].

Холодні просочування залежать від метану, який осідав тут в емський міжльодовиковий період, а в спокійну погоду бульбашки іноді можна побачити на поверхні води. Карбонатна цементація і літифікація утворюють стовпи висотою до 4 м і підтримують багате біорізноманіття. Через свій унікальний статус киплячі рифи Каттегата визнані Європейським Союзом середовищем існування Natura 2000^[9].

Екологія

Протока Каттегат була однією з перших морських мертвих зон, які були виявлені в 1970-х роках, коли вчені почали вивчати, як інтенсивна промислова діяльність впливає на світ природи^[10][11]. Останніми роками дослідження дали змогу краще зрозуміти процеси, як-от евтрофікація, і способи боротьби з ними. Данія та ЄС ініціювали дорогі й далекосяжні проєкти, щоб зупинити процеси, які руйнують природне середовище і завдають шкоди економіці^[12]. Перший план дій по водному середовищу був прийнятий 1985 року, після цього було реалізовано ще кілька таких планів. Плани дій підсумовують широкий спектр ініціатив і містять у собі так звані директиви щодо нітратів^[13]. У цілому робота по реалізації планів оцінюється як успішна, хоча не всі завдання були вирішені повністю^[14].