Кегичівська селищна територіальна громада

Кегичі́вська селищна територіальна громада — є частиною Берестинського району Харківської області. Адміністративний центр - селище Кегичівка, яке розташоване на відстані 114 км від м. Харків, 124 км до м. Дніпро та 121 км до м. Полтава.

Кегичівська селищна територіальна територіальна громада
Основні дані
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Берестинський район
Код КАТОТТГ	UA63060030000041642
Утворена	12 червня 2020 року
Адмін. центр	Кегичівка
Територія та населення
Площа	773,5 км²
Населення	20 024 особи (2025)
Густота	25,89 осіб/км²
Населені пункти
Селища	2
Села	38
Органи влади
Рада	Кегичівська селищна рада
Вебсторінка	https://kegichivskaselrada.gov.ua/index.php
Голова громади	Антон Юрійович Доценко
Кегичівська селищна територіальна громада у Вікісховищі

Населення ТГ 20024 чоловік, ВПО - 5486 чоловік.

До складу громади входять 40 населених пунктів.

Кегичівська селищна територіальна громада

Географія та Екологія

Громада розташована у степовій зоні на південному сході Харківської області.

Площа  - 77,375 тис. кm².

Клімат помірно континентальний.

Площа територій природно-заповідного фонду становить 536,9 га.

На території  громади засновано 6 заказників місцевого значення:

• Ландшафтний - «Павлівський»
• Ботанічний - «Ковиловий»
• Ботанічний - «Олександрівський»
• Ентомологічний -  «Бесарабівський»
• Ентомологічний - «Вшивий»
• Гідрологічний -  «Коханівський»

Цікавий факт: Кегичівка розташована  в гирлах річок Вошива та Багата. Назва річки Вошива походить від невеличких ракоподібних, які там водились, яких у народі називали - «вошами».

Транспорт і сполучення

Через селище проходить залізниця. Залізнична станція Кегичівка.

Громадою проходить дорога державного значення Т-21-09 – Сахновщина – Ізюм – Куп’янськ – КПП «Піски», яка є складовою міжнародної автомобільної дороги М-18 Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта.

Історія

Кегичівка утворилася з двох невеликих хуторів — Доброіванівки і Єгорівки, що виникли в другій половині XVIII століття. Від прізвища поміщика-офіцера Івана Михайловича Апостола-Кегича, рід якого мав козацьке коріння, походить сучасна назва селища. Розвиток Кегичівщини пов`язаний з будівництвом у 1897-1900 роках залізниці. Датою введення станції  в дію вважається 17 вересня 1899 року.

У 1913-1915 роках  на кошти братів Гнипи було збудовано церкву. У 1990 році церква отримала назву Свято-Георгіївський храм.

У 20-х роках було відкрито лікарню, потім поліклініку.

У 1925 році в Кегичівці відкрилась семирічна школа, в ній наступного року навчалось вже 279 учнів. За допомогою громадськості при школі було створено інтернат на 30 дітей.

З 1923 року смт. Кегичівка — центр Кегичівського району, який із січня 1935 року перебуває у складі Харківської області, а до того часу — у складі Полтавської.

Під час Другої світової війни, 7 жовтня 1941 року Кегичівка була окупована. День визволення Кегичівщини збігається з днем заснування Кегичівки - 17 вересня 1943 року.

У 1956 році тут споруджено Будинок культури.

У 1957 році Кегичівка стала селищем міського типу.

Кегичівська селищна територіальна громада утворена в 2020 році.

Перші вибори селищної ради та селищного голови Кегичівської селищної громади відбулися 25 жовтня 2020 року. Новостворена рада набула своїх повноважень - 01 грудня 2020 року.

Відтоді і дотепер Кегичівський селищний голова - Антон Юрійович Доценко.

Символіка

Офіційними символами Кегичівської селищної територіальної громади є Прапор громади та Герб громади.

Туристичні об'єкти

“Солоне озеро”

Озеро має техногенне походження. У 1960‑х роках (в одному з джерел — у 1962 році) тут бурили свердловину у пошуках нафти та газу.

Під час буріння виник аномально високий тиск газу — понад 300 атмосфер — внаслідок чого стався викид газу і утворився кратер.

Про глибину озера точні дані відсутні. Зустрічаються й далекосяжні твердження про 2,5 км, але такі дані не підтверджені науково.

Вважається, що вода має терапевтичні властивості: поліпшує стан шкіри, загоює дрібні рани, корисна для суглобів тощо.

Економіка

Кегичівщина - це розвинене сільське господарство  та газовидобувна промисловість.

Цукровий завод селища Слобожанське

Будівництво цукрового заводу розпочалося в 1898 році.

Циглерівський завод (перша назва) був відкритий восени 1899 року та був одним із найбільших серед промислових закладів такого типу.

В 1906 році змінився власник заводу, ним став відомий цукрозаводчик, меценат і благодійник Павло Іванович ХАРИТОНЕНКО. В цей час був збудований і будинок для керуючого цукровим заводом - ФРЕЙГОФЕРА, який зберігся до наших днів. В ньому  на даний час розміщується Слобожанський краєзнавчий музей.

Освіта і культура

Освіта Кегичівщини сьогодні – це:

• 9 закладів загальної середньої освіти та 2 філії,
• 8 закладів дошкільної освіти,
• 2 заклади позашкільної освіти
• 2 Комунальні установи «Кегичівський інклюзивно-ресурсний центр Кегичівської селищної ради» і «Кегичівський центр професійного розвитку педагогічних працівників» Кегичівської селищної ради.

В селищі також існує:

• Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості,
• Комунальний заклад «Кегичівський дитячо-юнацький спортивний клуб фізичної підготовки «Старт»
• Філія закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу" (раніше -  ПТУ-60)

Культура Кегичівщини  – це:

Комунальний заклад культури “Центр Культури і дозвілля” Кегичівської селищної ради

• 19 сільських клубів
• 24 бібліотеки
• 1 музей у селищі Слобожанське
• 2 школи мистецтв

Співпраця з міжнародними партнерами

1.Центр Життєстійкості

У 2023 році в Кегичівці  створено Комунальний заклад “Центр соціальних служб” Кегичівської селищної ради, на базі якого відкрився Центр життєстійкості “Життєстійкість+” (18 березня 2024 року)

Відкриття центрів стало можливим завдяки співпраці громад з Харківською обласною державною адміністрацією (ХОДА), Міністерством соціальної політики України та Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Цей крок є частиною Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» - ініціативи Першої леді України Олени Зеленської.

2. Комунальний заклад “Молодіжний центр” Кегичівської селищної ради

Створений у жовтні 2023 року Кегичівською селищною радою  за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в рамках проєкту «Створення та підтримка молодіжних центрів», який реалізовувала ГО «Український професійний розвиток» за підтримки Уряду Японії.

3. “Простір, дружній до дитини” – місце, де діти разом зі своїми друзями та батьками отримують психосоціальну допомогу, змістовно проводять дозвілля.

Проєкт «Мінімальний пакет інтегрованих соціальних послуг для сімей з дітьми» впроваджується ЮНІСЕФ в Україні за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KFW) та реалізується у партнерстві з Українською мережею за права дитини, БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна, ГО «Соціальна Синергія», Українською освітньою платформою.

4. Цифровий освітній центр «СпівДія заради дітей» створений для забезпечення психоемоційної підтримки дітей, безперервного доступу до дистанційної освіти та можливості надолуження освітніх втрат.

Проєкт ЮНІСЕФ «Покращення результатів навчання та благополуччя дітей і підлітків шляхом забезпечення надолуження освітніх втрат та психосоціальної підтримки з урахуванням гендерних та вікових особливостей у Харківській та Сумській областях» реалізується благодійним фондом «СпівДія» спільно з Освітньою фундацією «МрійДій» за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.

Інклюзивно-ресурсний центр

5. Комунальна установи «Кегичівський інклюзивно-ресурсний центр

Кегичівської селищної ради»

Створено за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Населення та релігія

• В громаді переважна частина населення це православні християни, храми відносяться до Української Православної церкви:

Храм Георгія-Побідоносця сел. Кегичівка (1908). Побудований за кошти братів Гнипи.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці, с. Нова Парафіївка (2008). Побудований та утримується  за кошти Ніценка Дмитра Яковича (підприємець, аграрій).

Свято-Покровський храм УПЦ, с. Андріївка

(освячений 11 жовтня 2020 року ),

побудований та утримується  за кошти

Миколи Івановича Пивовара  (підприємець, аграрій).

Храм Святих Петра і Павла (будується) сел. Слобожанське.

Також у громаді проживають п'ятидесятники, адвентисти Сьомого дня, баптисти, Свідки Ієгови, але вони не являють собою організованих груп.

В громаді активно живе та розвивається національна меншина турків-месхетинців, які оселились в громаді (с. Вовківка, с. Серго, с. Мажарка)  після депортації з історичної батьківщини - Месхетії. Займаються переважно овочівництвом та торгівлею.

Видатні люди

Артюх Анатолій Григорович - Народився у Кегичівці. Фізик, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник лабораторії ядерних реакцій ім. Г. М. Фльорова Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна), доцент Університету «Дубна», учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986-1987).

Єщенко Олена Миколаївна (05.05.1963) - Заслужений вчитель України, с. Красне.

Заможський Євгеній Тимофійович (20.01.1926) - ветеран Другої світової війни, керівник СП, с. Вовоківка.

Лучкіна Ніна Василівна (07.11.1937) - Заслужений вчитель УРСР, сел. Слобожанське.

Ніценко Дмитро Якович (28.11.1950) - Заслужений працівник сільського господарства України, приватний підприємець, аграрій, депутат Харківської обласної ради ІV скликання, с Нова Парафіївка.

Оленич - Гнененко Олександр Павлович - Народився у Кегичівці. Олександр Оленич-Гнененко писав вірші та прозу, проте найбільшу відомість здобув як перекладач. Особливо відомий його переклад Люіса Керолла “Аліса в Країні Див” та вірші Едгара Алана По. Оленич-Гнененко також перекладав з української мови, зокрема Тараса Шевченка.

Олянич Володимир Іванович (13.09.1936 - 28.01.2004) - багаторічний керівник сільськогосподарського підприємства та цукрового комбінату сел. Слобожанське.

Пивовар Микола Іванович (18.12.1967) - приватний підприємець, аграрій, депутат Харківської обласної ради VIII скликання, с. Андріївка.

Половко Петро Артемович (23.12.1939 - 21.06.2011) - Заслужений працівник сільського господарства України, с. Бесарабівка.

Роговий Артем Анатолійович (1988 р.- дотепер) - художник, член НСХУ.

Хвесик Андрій Єрмійович (08.05.1959) - заслужений працівник сільського господарства України, приватний підприємець, аграрій, депутат Харківської обласної ради VI, VII, VIII скликання, сел. Кегичівка.