Келоїд

Келоїд (келоїдний рубець, патологічний рубець^[1], грец. kele — пухлина та грец. éidos — вид; лат. keloid) — структурні зміни у епідермальному шарі шкіри людини після загоєння рани чи опіку. Особливий вид рубців, що впроваджуються в навколишні нормальні тканини.

Келоїд

Історія

В перше келоїди були описані єгипетськими хірургами приблизно у 1700 році до нашої ери. Барон Жан-Луї Аліберт (1768-1837) визначив келоїдні як "єдине ціле" в 1806 році. Він назвав їх "cancroïde", пізніше зміни імені в "chéloïde", щоб уникнути плутанини з раком. Слово походить від грецького "χηλή", чолі, що означає "копито", чи у сенсі "крабова колишня", і суфікс "як". Протягом багатьох років, клініка барона Сен-Луїс^[en] за адресою Париж (Франція) була світовим центром для дерматології.^{[джерело?]} За всю історію лікування келоїдних і гіпертрофічних рубців було запропоновано велику кількість методик, які давали певний ефект, але не приводили до надійного вирішення проблеми. В даний час найбільш поширені види лікування гіпертрофічних і келоїдних рубців перелічені у розділі терапія.

Класифікація

• Келоїд справжній (спонтанний) — виникає на візуально незміненій шкірі, виділяється на 5-8 мм над поверхнею шкіри, є білястого або рожевого кольору та щільної консистенції, з гладкою блискучою поверхнею.
• Помилковий келоїд — розвивається на місці рубця після травми (механічної, термічної, хімічної та ін) або гнійного захворювання (наприклад, фурункула). Його ріст зазвичай починається через 1-3 міс після епітелізації рани. Типовим є відсутність паралелізму між тяжкістю травми і виразністю келоїдних рубців, вони можуть виникати навіть після незначних ушкоджень (укол, укус комахи) і часто після опіку III-A ступеня.

Характеристика

Етіологія та патогенез

Післяопераційний келоїдний рубець

Статеві особливості

Дуже часто келоїдні рубці розвиваються у дівчат та молодих жінок. Також до утворення келоїду схильні рубці в тих частинах тіла, в яких шкіра піддається сильному натягу. Досить часто схильність до виникнення келоїдних рубців передається спадково. У людей з темнішим кольором шкіри, келоїдні рубці виникають вдесятеро частіше. У випадках відомої схильності необхідно особливо ретельне виконання дерматоскопії у дерматолога та профілактичних заходів з метою профілактики рубців.

Фактори ризику, що спричиняють утворення

• Певні області тіла (область грудини, спина);
• Підвищений натяг шкіри;
• Темний колір шкіри;
• Молодий вік;
• Жіноча стать;
• Спадкова схильність;
• Гормони (естроген, тироксин).

^{[джерело?]}

Формування

Келоїд формується протягом тривалого часу після загоєння рани, зазвичай через 13 місяці після загоєння рани. Це обумовлено масивною надлишковою продукцією волокон сполучної тканини, яка продовжує рости у зоні рани, і проростає в здорову шкіру.

Клінічні прояви

Пухлиноподібне розростання грубої волокнистої сполучної тканини шкіри. При гістологічному дослідженні виявляють подовжені покручені пучки еозинофільно пофарбованого гіалінізованих колагену, витончення сосочків дерми і зниження еластичності волокон. Морфологічну основу келоїду становить надлишково зростаюча незріла сполучна тканина з великою кількістю атипових гігантських фібробластів, які тривалий час знаходяться у функціонально активному стані. У келоїдах мало капілярів, огрядних і плазматичних клітин. Зростання відбувається протягом декількох тижнів, іноді місяців, після чого розміри келоїд не змінюються до кінця життя пацієнта. Стабілізація стану келоїдних рубця зазвичай настає через 2 роки після його появи. Характерно, що келоїдні рубці практично ніколи не виразкуються.

Стадії розвитку

1. Стадія епітелізації — означає, що травмовану ділянку покривається тонкою плівкою плоского епітелію, через 7-10 днів починає грубішати і злегка ущільнюється, колір його з рожевого стає більш блідим. У такому стані рубець знаходиться 2-2,5 тижні.
2. Стадія набухання — характеризується збільшенням рубця, хворобливістю при контакті з ним, рубець вже височить над рівнем шкіри. Через 3-4 тижні болючість зменшується, а почервоніння посилюється, набуваючи ціанистий (синюватий) відтінок.
3. Стадія ущільнення — рубець ущільнюється на всьому протязі, осередково покривається щільними бляшками, стає горбистим і зовні нагадує келоїд.

Діагностика

• Біопсія;
• Дерматоскопія.

Диференціальний діагноз

Келоїди диференціюють з гіпертрофічними рубцями, дерматофібромами, інфільтруючим базальноклітинним раком (підтверджується лише при біопсії).

Лікування

Методи лікування:

• Хірургічне висічення;
• Лазерна обробка;
• Променева терапія;
• Мазева терапія;
• Компресія (тиск);
• Кріотерапія;
• Ін'єкційна терапія (внутрішньоосередкова) в перебігу 3-6 тижнів. (кортикостероїди; фізіологічний розчин в концентраціях від 5 до 40 мг / мл, триамцинолону ацетонід в розчині з простим лідокаїном (лігнокаіном); триамцинолону гексацетонід — важко виводиться організмом).
• Гормонотерапія (як місцева, так і загальна)

Див. також

• Рубець